ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ САДИВНОГО МАТЕРІАЛУ ЖИМОЛОСТІ ЇСТІВНОЇ (LONICERA EDULIS TURCZ.)
Ключові слова:
жимолость їстівна, селекція, розмноження, саджанці, живці, регенерація, ризогенезАнотація
У статті наведено результати особливостей вирощування садивного матеріалу жимолості їстівної (Lonicera edulis Turcz.). Розглянуто чинники впливу на ефективність її адвентивного ризогенезу. Результати досліджень показали практичну можливість розмноження жимолостей методом стеблового живцювання. Вивчення біологічних основ зеленого живцювання жимолості їстівної дозволило віднести її до середньовкорінюваних рослин. В умовах туманоутворювальної установки у контрольному варіанті досліду (без обробки ростовими речовинами) майже у всіх досліджуваних сортів спостерігався тривалий період коренеутворення, який становив 20–25 діб. Такі живці утворюють в основному в базальній частині калюс або первинні анатомічні корені, а тому вони залишаються взимку ослабленими і часто гинуть. Вплив досліджуваних регуляторів росту проявився впродовж перших кількох діб після висаджування живців на вкорінення. Для коренеутворювальних процесів у зелених живців, залежно від сорту, було виявлено оптимальні концентрації КАНО — 5–10 мг/л. У фазу інтенсивного росту в довжину (перша декада червня) масові калюсові утворення наступали через 5–8 діб після висаджування живців на вкорінювання, порівняно з контрольним варіантом — лише на 20–25-ту добу. Встановлено, що ефективність використання регуляторів росту залежить від строків живцювання, тобто від фізіологічного стану пагонів до вкорінювання у цей період. За роки досліджень спостерігались незначні відмінності серед укорінюваних сортів жимолості їстівної. Це пояснюється несприятливими погодними умовами під час живцювання, росту і розвитку кореневласних рослин. Кращі результати вкорінення були у живців таких сортів жимолості, як Богдана (52,3 %), Медведиця (73,1 %) і Фіалка (54,7 %). У живців цих сортів коренеутворювальні процеси проходили інтенсивніше порівняно із живцями, які були заготовлені із таких сортів як: Степова (49,8 %), Голубе веретено (40,1 %), Синя птиця (34,9 %) і Томічка (30,6 %). Величина приросту надземної частини укоріненого живця варіює у розрізі сортів і залежить зазвичай від умов місця укорінювання та дорощування.
Посилання
Балабак А. Ф. Кореневласне розмноження малопоширених плодових і ягідних культур / А. Ф. Балабак. – Умань : Оперативна поліграфія, 2003. – 109 с.
Ващенко И. М. Декоративные растения в саду / И. М. Ващенко, З. Л. Девочкина. – М. : Колос, 2000. – 142 с.
Варлащенко Л. Г. Агробіологічні та технологічні особливості кореневласного розмноження жимолості їстівної в умовах Правобережного лісостепу України / Л. Г. Варлащенко // Автореф. дис. – Умань : «Графіка», 2001. – 36 с.
Куминов Е. П. Нетрадиционные садовые культуры / Е. П. Куминов. – М. : Фолио, 2003. – 255 с.
Методика економічної та енергетичної оцінки типів плодоягідних на- саджень, помологічних сортів і результатів технологічних досліджень у садівництві / М. В. Андрієнко та ін. / За ред. О. М. Шестопаля. – К. : ІС УААН, 2002. – 133 с.
Потапов В. А. Методы обработки экспериментальных данных в плодовод- стве / В. А. Потапов и др. – М. : Колос, 1997. – 144 с.
Тарасенко М. Т. Зелёное черенкование садовых и лесных культур / М. Т. Тарасенко. – М. : изд-во МСХА, 1991. – 272 с.
Юшев А. А. Жимолость и земляника / А. А. Юшев, Л. А. Бурмистров, А. А. Сорокин. – М. : АСТ, СПБ : Сова, 2005. – 96с. : ил. – (Атлас растений).
