МОДЕЛЬ СОРТУ ЧАСНИКУ, РОЗРОБЛЕНА НА ОСНОВІ КОЛЕКЦІЇ ГЕНОТИПІВ УМАНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ САДІВНИЦТВА
DOI:
https://doi.org/10.32782/2310-0478-2024-2-18-25Ключові слова:
товарна врожайність, маса цибулини, вміст ефірної олії, лежкістьАнотація
Мета. Розробити модель сорту часнику озимого стрілкуючого, нестрілкуючого та ярого за господарсько-цінними ознаками, що фокусуються на продуктивності, адаптивності та технологічності та сприятиме підвищенню продуктивності культури та ефективності селекційного процесу. Методи. Розробка моделі сорту часнику ґрунтувалася на польових дослідженнях проведених у 2018–2022 рр. в навчально-виробничому відділі УНУС. Для досліджень використано польовий і статистичний (кореляційний і регресійний) методи. У результаті досліджень опрацьовано базову колекцію з 98 зразків, з яких за допомогою ВОС ідентифіковано 58. Згідно результатів експертизи ідентифіковані зразки відповідали умові відмінності, однорідності і стабільності, а решта 40 – не відповідали цим вимогам. За результатами кореляційного аналізу встановлено дуже сильний зв’язок між врожайністю й адаптивністю (r = 0,99±0,001 для озимого стрілкуючого і нестрілкуючого та ярого підвиду), сильний зв’язок між врожайністю і масою цибулини (r = 0,84±0,006 для озимого стрілкуючого, 0,91±0,003 для озимого нестрілкуючого, 0,85±0,006 для ярого підвиду), врожайністю і періодом вегетації (r = 0,83±0,007 для озимого стрілкуючого, 0,78±0,003 для озимого нестрілкуючого, 0,70±0,005 для ярого підвиду). Встановлено, що при розробці моделі сорту Allium sativum L. subsp. Sagittatum, селекційна робота повинна бути направлена на скоростиглість, тобто робити добір середньо- і скоростиглих зразків (з періодом вегетації до 115 діб) та врожайністю ≤14,03 т/га і більше. Для створення сорту часнику озимого нестрілкуючого (Allium sativum L. subsp. Vulgare) потрібно робити добір ранньостиглих зразків (з періодом вегетації до 95 діб) і врожайністю не нижче 14,52 т/га. У селекції часнику ярого (Allium sativum L. subsp. Vulgare) треба добирати скоростиглі зразки (з періодом вегетації до 100 діб) і врожайністю не нижче ≤6,04 т/га. У всіх підвидів часнику також обов’язковими параметрами є підвищений вміст сухої речовини і ефірної олії, що сприятиме їх лежкості. Висновки. Серед досліджуваних зразків базової колекції виділено генотипи з покращеними показниками продуктивності і якості, а саме: сорти Джованна, Аполлон – придатні для широкого впровадження та перспективні зразки для подальшої селекції: A.s.25/16; A.s.40/16; A.s.16/16; A.s.44/17; A.s.33/16; A.s.35/16; A.s.43/17; A.s.44/17; A.s.51/17; A.s.52/17; A.s.54/17; A.s.55/17; A.s.56/17.
Посилання
Solanki I., Yadav S.S., Bahl P.N. Varietal Adaptation, Participatory Breeding and Plant Type. In: Yadav, S.S., McNeil, D.L., Stevenson, P.C. (eds) Lentil. Springer, Dordrecht. 2007. pp 255–274. https://doi.org/10.1007/978-1-4020-6313-8_16.
Rawandoozi Z., Hartmann T., Byrne D., Carpenedo S. Heritability, Correlation, and Genotype by Environment Interaction of Phenological and Fruit Quality Traits in Peach. Journal of the American Society for Horticultural Science J. Amer. Soc. Hort. Sci., 2021, 146(1), 56–67, https://doi.org/10.21273/JASHS04990-20
Demydov O., Zamlila N., Novytska N., Kirilenko V., Miliar B. Assessment of the stability of common winter wheat breeding lines in multi-environment tests. Scientific Horizons, 2024, 27(7), 62–74. doi: 10.48077/scihor7.2024.62.
Osuna-Caballero S., Rispail N., Barilli E., Rubiales D. Management and breeding for rust resistance in legumes. J Plant Pathol., 2024, https://doi.org/10.1007/s42161-024-01679-z
Kang M.S. Breeding: Genotype-by-environment interaction. Encyclopedia of plant and crop science, 2004, P. 218–221.
Malosetti M. The statistical analysis of multi-environment data: modeling genotype-byenvironment interaction and its genetic basis. Frontiers in physiology, 2013, 4, P. 44.
Bornhofen E. Statistical methods to study adaptability and stability of wheat genotypes. Bragantia, 2017. 76. P. 1-10.
Osei M. K., Annor B., Adjebeng-Danquah J. Genotype× Environment interaction: a prerequisite for tomato variety development. Recent Advances in Tomato Breeding and Production. – Intech Open, 2018. 112.
Bocianowski J., Nowosad K., Rejek D. Genotype-environment interaction for grain yield in maize (Zea mays L.) using the additive main effects and multiplicative interaction (AMMI) model. J Appl Genetics, 2024, https://doi.org/10.1007/s13353-024-00899-4.
Williams R.M., O’Brien L., Eagles H.A. The influences of genotype, environment, and genotype×environment interaction on wheat quality. Australian journal of agricultural research, 2008, B. 59(2), 95–111.
Snowdon R.J., Wittkop B., Chen TW., Stahl A. Crop adaptation to climate change as a consequence of long-term breeding. Theor Appl Genet, 2021, 134, 1613–1623. https://doi.org/10.1007/s00122-020-03729-3.
Aboye, B.M., Edo, M. Exploring genotype by environment interaction in sunflower using genotype plus genotype by environment interaction (GGE) and best linear unbiased prediction (BLUP) approaches. Discov Appl Sci., 2024, 6, 431. https://doi.org/10.1007/s42452-024-06136-1.
Васильківський С.П. Кочмарський С.В. Селекція і насінництво польових культур: Підручник. ПрАт «Миронівська друкарня», Миронівка, 2016. 376 с.
Яценко В. В. Адаптивна мінливість часнику озимого і біологізація технології вирощування: монографія. Дніпро: Середняк Т.К., 2021. 179 с.
Яценко В.В. Господарсько-біологічне оцінювання сортозразків часнику озимого. Таврійський науковий вісник. Вип. 106, 2019. С. 163–172.
Jeuffroy M.H., Casadebaig P., Debaeke, P., Chantal L., Meynard J.M. Agronomic model uses to predict cultivar performance in various environments and cropping systems. A review. Agron. Sustain. Dev., 2013, 34, 121–137. https://doi.org/10.1007/s13593-013-0170-9.
