ПРОБЛЕМИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПАРКОВОГО СЕРЕДОВИЩА З УРАХУВАННЯМ ПОТРЕБ НАСЕЛЕННЯ З ОБМЕЖЕНИМИ ФІЗИЧНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2310-0478-2023-2-106-110Ключові слова:
паркове середовище, маломобільні групи населення, доступність зеленого просторуАнотація
Основними соціальними потребами маломобільних груп населення (МГН) у міських конгломераціях є забезпечення можливості соціальної комунікації face to face, пересування та рекреація. Реалізація Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року не можлива без облаштування пристосованого для пересування МГН зеленого простору в містах України. У статті окреслено проблеми адаптації та оптимізації сучасного міського паркового середовища Центрального лісостепу України з урахуванням потреб осіб з обмеженими фізичними можливостями, у тому числі й маломобільних груп населення. Для кращого розуміння проблеми побудови безбар’єрного паркового середовища розроблено карту доступності до тридцяти об’єктів рекреації Центрального лісостепу України, який включає Черкаську й Кіровоградську область, Білоцерківський район Київської області, пд.-сх. частину Вінницької області та Правобережну частину Дніпропетровської області (Криворізький район) за сімома показниками. Дані показники включають детальну характеристику об’єктів рекреації, а саме: зручне розташування під’їзних шляхів та паркувальних зон для громадського та приватного транспорту; наявність пандусів, доступність до громадських вбиралень, інфраструктури, розважальних локацій, тощо. Встановлено, що високий та частковий рівень доступності МГН до об’єктів рекреації становить 27,7%. При цьому, низький рівень доступності становить на рівні 72,3%, що свідчить про нагальну потребу реконструкції більшості парків та пристосування їх до потреб маломобільних груп населення. Найвищим рівнем пристосованості досліджуваних рекреаційних зон до потреб МГН та інших людей з обмеженими фізичними властивостями є Білоцерківський район Київської області (28,9%) та Криворізький район Дніпропетровської області (27,3%). Слід відзначити, що парки та сквери побудовані, або реконструйовані в 2015–2022 рр. мають вищий рівень доступності порівняно з парками побудованими до 2014 р. за всіма основними показниками. Зважаючи на проведений аналіз сучасної нормативно-правової бази та стану зеленого простору міського середовища (на прикладі Центрального регіону України) визначено низку проблем при облаштуванні зелених зон, а саме: проєктні, вербальні, ментальні. Визначені проблеми оптимізації зеленого простору об’єктів рекреації допоможе покращити рівень їх доступності для людей з особливими фізичними потребами.
Посилання
ДБН В.2.2-40:2018 Будинки і споруди. Інклюзивність будівель і споруд. URL: https://uu.edu.ua/upload/Inclusiya/Bezbaryernist/1832_DBN-v-2-2-40.pdf
Шостак Г.С. Вирішення завдань вдосконалення і розвитку безбар’єрних архітектурно-містобудівних просторів в структурі міста Харкова: Містобудування та територіальне планування. 2018. Вип. 67. С. 521–529.
Hanna S. Shostak. Barrier-free environment formation in the current urban landscape. Space & Form: scientific journal. Polish Academy of Sciences and West Pomeranian University of Technology. 2018. № 33. P. 195–204.
Даниленко А. В. Вищинська О. А. Забезпечення доступного середовища для маломобільних груп населення у м. Одеса. Науково-технічний збірник «Містобудування та територіальне планування». 2017. № 63. С. 88–94.
Конвенція про права осіб з інвалідністю: поточна редакція від 06.07.2016 р. Офіційний вісник України. 2010. № 17 / 101. С. 93.
Семигіна Т. В. Універсальний дизайн у містах України: обов’язки та можливості громади. Регіональна політика: історія, політико-правові-засади, архітектура, урбаністика. 2017. Ч. 2. С. 34–38.
Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/366-2021-%D1%80/conv#Text