ЗАСВОЄННЯ І ВИНЕСЕННЯ ОСНОВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ЖИВЛЕННЯ ЯЧМЕНЕМ ЯРИМ ЗА РІЗНОГО УДОБРЕННЯ
Ключові слова:
ячмінь ярий, чорнозем опідзолений, удобрення, основні елементи живлення, зерно, соломаАнотація
Встановлено вплив тривалого застосування різних доз і співвідношень мінеральних добрив у польовій сівозміні на чорноземі опідзоленому важкосуглинковому Правобережного Лісостепу України на вміст основних елементів живленні в зерні та соломі ячменю ярого. Розраховано відносне винесення елементів живлення ячменем ярим залежно від доз різних видів добрив та їх поєднань у польовій сівозміні. Показано, що вміст основних елементів живлення в урожаї ячменю ярого (зерні та соломі) істотно залежить від вмісту їх рухомих сполук у ґрунті. Особливо це стосується азоту і в менше – калію. Господарське вилучення елементів живлення з урожаєм зерна ячменю ярого залежить від доз добрив у польовій сівозміні і співвідношень у них елементів живлення. При цьому найбільшу частку складає азот (65–122 кг/га), потім – К2О – 47–92 і Р2О5 26–51 кг/га. З 1 т зерна та відповідною кількістю соломи ячмінь ярий сорту Командор виносить з ґрунту 19,2–22,4 кг азоту, 7,8–9,2 – Р2О5 і 14,0–16,8 кг К2О залежно від удобрення і насиченості різними видами добрив польової сівозміни. Солома є важливим джерелом відтворення органічної речовини ґрунту й повернення використаних для формування урожаю елементів живлення. Залежно від системи удобрення із соломою ячменю ярого у ґрунт повертається 17–25 % азоту, 25–30 – фосфору і 68–69 % калію від господарського винесення. Уточнено, що на чорноземі опідзоленому Правобережного Лісостепу на формування одиниці врожаю зерна та відповідної кількості соломи ячмінь ярий сорту Командор засвоює N, P2O5 і K2O у такому співвідношенні: 1 : 0,4 : 0,3.
Посилання
Єщенко В. О., Опришко В. П. Екологічні основи проектування польових сівозмін. Зб. наук. праць Уманського с.-г. інституту. Київ: Сільгоспосвіта, 1994. С. 31–36.
Минеев В. Г., Ремпе Е. Х. Экологические последствия длительного применения повышеных и высоких доз минеральных удобрений. Агрохимия. 1991. №3. С. 35–48.
Система удобрення сільськогосподарських культур у землеробстві початку ХХІ століття. / За ред. С. А. Балюка, М. М. Мірошниченка. Київ: Альфа-стевія, 2016. 400 с.
Стасінєвич О. Ю. Вплив тривалого застосування добрив на родючість чорнозему опідзоленого Правобережного Лісостепу України, врожайність та якість сортів ячменю ярого: автореф. … дис. канд. с.-г. наук: 06.01.04 – агрохімія. Київ, 2007. 20 с.
Управління якістю зерна ячменю; рекомендації. За ред. М. М. Мірошниченка. Харків: Вид-во Харківського НАУ, 2010. 56 с.
Довідник нормативних показників якості продукції сільськогосподарських культур у різних ґрунтово-кліматичних зонах України (довідково- нормативна інформація) /За ред. С. А. Балюка, М. В. Лісового. Харків: Смугаста типографія, 2016. 46 с.
Справочник по зерновым культурам / под ред. И. М. Карасюка. Киев: Урожай, 1991. 320 с.
Господаренко Г. М. Агрохімія. Київ: ТОВ «СІК ГРУП УКРАЇНА», 2019. 560 с.
Ткаченко М. А., Драч Ю. О. Видове генотипове співвідношення елементів живлення як основа оптимізації удобрення сільськогосподарських культур. Зб. наук. пр. ННЦ «Інститут землеробства НААН». 2016. Вип. 1. С. 113–123.
Ягодин Б. А., Буторина Е. П., Феофанов С. Н. Уточнение некоторых вопросов применения тканевой диагностики в регулировании азотного питания озимой пшеницы. Агрохимия. 1993. №4. С. 19–28.
Вибрані праці академіка В. І. Вернадського. Київ, 2011. Т. 1. Кн. 2. 584 с.
Діагностика стану хімічних елементів системи ґрунт–рослина. За ред. А. І. Фатєєва. В. П. Самохвалової. Харків: КП «Міськдрук», 2012. 146 с.
Загорча К. Л. Оптимизация системы удобрения в полевых севооборотах. Кишенев: Штиинца, 1990. 288 с.
Ильин В. Б. Элементарный химический состав растений. Новосибирск: Наука, 1985. 129 с.
Стаціонарні польові досліди України. Київ: Аграрна наука, 2014. 146 с.
Рослини. Визначення загальних форм азоту, фосфору і калію в одній наважці рослинного матеріалу: МВВ 31–497058–019–2005. Методика визначення складу та властивостей ґрунтів. Харків: Типографія №13, 2005. Кн. 2. С. 189–208.
Chaddock R. E. Exercises in statistical methods. Houghton, 1952. 166 p.
Носко Б. С. Фосфор у ґрунтах і землеробстві України. Харків: ФОП «Бровін О. В.», 2017. 476 с.
Туева О. Ф. Фосфор в питании растений. Москва: Наука, 1966. 296 с.
Господаренко Г. М. Основні принципи побудови системи удобрення в польовій сівозміні. Агрохімія і ґрунтознавство (спецвипуск). Кн. 3. Харків, 2002. С. 200–203.
Ивойлова А. В., Шильников И. А., Шелкунова А. В. Вынос N, Р, К и Са культурами зернопопашного севооборота. Агрохимия. 1990. №1. С. 26–32.
Нікітіна О. В. Зміна калійного стану чорнозему опідзоленого за тривалого застосування добрив у польовій сівозміні в умовах Правобережного Лісостепу України: автореф. дис. … канд. с.-г. наук: 06.01.04 – агрохімія. Харків, 2017. 23 с.
Acher С. J., Ozanne P. L. Calcium and potassium content of plant in solution cultures maintained at constant potassium concentration. Soil Sci.1963. V. 103. P. 155.
Клименко І. І. Вплив системи удобрення на продуктивність культур ланки зерно-просапної сівозміни та родючість темно-сірого опідзоленого ґрунту: автореф. дис. канд. … с.-г. наук: 06.01.04 – агрохімія. Київ, 2015. 22 с.
Юркин С. Н., Пименов Е. А., Макаров Н. Б. Почвенно-зональные различия расхода питательных веществ в связи с применением удобрений. Агрохимия. 1979. №12. С. 127–130.
