ВПЛИВ МОРФОТИПУ НА ІНТЕНСИВНІСТЬ ФОТОСИНТЕЗУ СТВОРЕНИХ ЗРАЗКІВ ЖИТА ОЗИМОГО
Ключові слова:
жито озиме, морфотип, фотосинтез, хлорофіл, донор, вихідний матеріалАнотація
Ефективним способом підвищення врожайності сільськогосподарських культур є реконструкція рослин. Розробка перспективної моделі сорту передбачає отримання високопродуктивного матеріалу з оптимальною архітектонікою рослини.У статті теоретично обґрунтовано доцільність зміни архітектоніки рослин жита озимого з метою підвищення фотосинтетичної активності і продуктивності культури.Доведено, що зміною морфотипу рослин, зокрема, орієнтацією розміщення в просторі листкової пластинки, можна збільшити площу фотосинтезуючої поверхні рослин та площі посіву вцілому. Встановлено, що зразки носії рецесивних маркерних ознак генів Sp/sp, L/l мають вищий вмісту хлорофілу а і в у фотосинтезуючих органах та, відповідно, продуктивність рослин.На вміст хлорофілу в клітинах і фотосинтетичну активність рослин а, відповідно, на продуктивність культури, впливає і колір фотосинтизуючих органів. Гібриди жита озимого за геном W/w фенотипово вирізняються в популяції рослин темно-зеленим кольором з ледь помітним восковим нальотом і мають вищий вміст хлорофілу а і в порівняно з гомозиготними формами (WW, ww). Встановлено, що гібриди мають вищу інтенсивність фотосинтезу, а відповідно і низку господарсько-цінних ознак, аніж вихідні форми. Показано результати моніторингу культурної популяції рослин жита озимого в результаті чого було виділено зразки з високою фотосинтетичною активністю. Створено колекцію самофертильних донорів генів ознак еректоїдного розміщенням листкової пластинки (303/15, 289/15), безлігульності (59–1), безвоскового нальоту фотосинтезуючих органів (103/16, 314–22), що доцільно використовувати в селекційному процесі отримання нових вихідних матеріалів культури.
Посилання
Амелин А. В., Лаханов А. П., Зеленов А. Н. Листовая поверхность растений и её значение в селекции высокоурожайных сортов гороха. Сельскохозяйственная биология. Серия. Биология растений 1994. № 1. С. 57–61.
Бригс Ф., Ноулз П. Научные основы селекции растений. Москва: Колос, 1972. 399 с.
Гончаренко А. А., Фокина В. М. Интенсификация селекционной работы с озимой рожью. Сборник научных трудов Всесоюзного НИИ растениеводства, 1979. С. 15–31.
Гончарова Ю. К. Генетические основы гетерозиса. Генетические основы селекции Уфа: БНИИСХ, 2008. С. 146–156.
Рябовол Я. С. Селекційне моделювання сортозразків, як спосіб підвищення продуктивності зернових культур. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції Актуальні питання агротехнологій. Умань: Уманський НУС, 2019. С. 21–23.
Рябовол Я. С., Рябовол Л. О. Зміна архітектоніки колосу, як оди із чинників підвищення продуктивності жита озимого. Вісник Уманського НУС. Умань, 2016. Вип. № 1. С. 69–71
Нальборчик Э. Роль различных органов фотосинтеза в формировании урожая хлебных злаков. Вопросы селекции и генетики зерновых культур. Москва, 1983. С. 224–230.
Деревянко В. П. Егоров Д. К. Актуальные вопросы гетерозисной селекции озимой ржи. Харьков, 2008. 152 с.
Кобылянский В. Д. Рожь. Генетические основы селекции. Москва: Колос, 1982. 271 с.
Тромпель А. Ф. Ростовые и фотосинтетические характеристики тетра- и диплоидных сортов озимой ржи различной продуктивности: автореф. дисс. канд. биол. наук. Москва, 1980. 19с.
Трусов Н. В. Корреляция между ассимиляционной поверхностью растений и продуктивностью колосу у карликовых форм озимой ржи. Селекция, семеноводство и сортовая агротехника сельскохозяйственных культур. Ленінград, 1979. С. 40–42.
Скорик B. В., Скорик В. В., Симоненко Н. В., Скорик О. П. Селекція жита (Secale cereale L) на підвищену фотосинтетичну активість листя. Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин. Київ, 2009. № 1 (9). С. 58–62.
Рябчун Н. І. Фотосинтез та врожайність зернових культур. Пропозиція. 2013. Режим доступу: https://propozitsiya.com/ua/fotosintez ta-vrozhaynist-zernovih-kultur.
Тороп А. А., Чайкин В. В., Тороп Е. А. Создание нового морфотипа озимой ржи. Доклады РАСХН, 2009. № 2. С. 3–5.
