Вісник Уманського національного університету садівництва

ЧИСТА ПРОДУКТИВНІСТЬ ФОТОСИНТЕЗУ ЯЧМЕНЮ ЯРОГО ГОЛОЗЕРНОГО ЗА ДІЇ БІОЛОГІЧНИХ ПРЕПАРАТІВ

А. А. Березовський — Fri, 28 Nov 2025 00:00:00 +0200

Наведено результати досліджень з вивчення розрізненої та комплексної дії біологічних препаратів Біозлак (обробка насіння перед сівбою – 1,0; 1,25; 1,5 л/т) та Бактива (обприскування посівів – 250 г/га) на формування чистої продуктивності фотосинтезу посівів ячменю ярого голозерного сорту Натаір.Дослідження виконували в польових та лабораторних умовах кафедри біології Уманського національного університету впродовж 2024 та 2025 років.Польові досліди закладали систематичним методом у триразовій повторності. Схема досліду включала варіанти з обробкою насіння перед сівбою біологічним препаратом Біозлак у нормах 1,0; 1,25; 1,5 л/т, на фоні яких застосовували біологічний препарат Бактива в нормі 250 г/га. Насіння ячменю голозерного за добу до сівби обробляли вищевказаними нормами біологічного препарату Біозлак. На фонах обробки насіння ячменю голозерного Біозлаком посіви у фазу кущіння обприскували акумуляторним обприскувачем DS-3WF-3 біологічним препаратом Бактива в нормі 250 г/га із розрахунку витрати робочого розчину 200 л/га.Чисту продуктивність фотосинтезу посівів розраховували за методикою О. О. Ничипоровича.У результаті досліджень встановлено, що у 2024 та 2025 роках за передпосівної обробки насіння ячменю ярого голозерного біологічним препаратом Біозлак та по його фонах біологічним препаратом Бактива показники чистої продуктивності фотосинтезу зростали в середньому на 10–19%, що є свідченням позитивного впливу комплексного використання біологічних препаратів на проходження в рослинах ячменю ярого голозерного фізіолого-біохімічних процесів, на фоні яких активізується наростання листкового апарату рослин та проходження в них фотосинтетичних процесів.У середньому за роки досліджень найвищі показники чистої продуктивності фотосинтезу формувалися у міжфазний період «вихід в трубку-виколошування» у варіанті з передпосівною обробкою насіння біологічним препаратом Біозлак (1,5 л/т) з наступним посходовим внесенням біологічного препарату Бактива (250 г/га), де перевищення до контрольного варіанту складало за роками 19 і 16% відповідно.

МІКРОБІОТА РИЗОСФЕРИ ЧИНИ ПОСІВНОЇ ЗА ВИКОРИСТАННЯ БІОНЕОСТИМУ І ВЕРМИСТИМУ Д

В. П. Карпенко, Р. М. Притуляк — Fri, 28 Nov 2025 00:00:00 +0200

Наведено результати досліджень з вивчення дії біопрепарату Біонеостим (1,0 л/т) і регулятора росту рослин Вермистим Д (обробка насіння перед сівбою – 7,0 л/т л/т, обприскування посівів – 8,0 л/т л/га) на чисельність окремих груп мікробіоти ризосфери чини посівної (амоніфікувальної, нітрифікувальної і целюлозолітичної груп).Дослідження виконували в польових умовах кафедри біології Уманського національного університету із закладкою дослі- дів систематичним методом. Повторність – триразова. Схема досліду включала варіанти з обробкою насіння перед сівбою Біонеостимом у нормі 1,0 л/т окремо й сумісно з Вермистимом Д (7,0 л/т – обробка насіння та 8,0 л/га – обробка вегету- ючих рослин). Насіння чини посівної за добу до сівби обробляли окремо і сумішшю Біонеостиму і Вермистиму Д. На фоні обробки насіння чини посівної Біонеостимом і Вермистимом Д посіви у фазу стеблування обприскували регулятором росту рослин Вермистим Д у нормі 8,0 л/га.Чисельність мікробіоти у ризосфері чини посівної обліковували у фазу цвітіння–утворення бобів. Проби ґрунту відбирали у відповідності до загальноприйнятих методик. Кількісний облік амоніфікувальних, нітрифікувальних та целюлозолітич- них мікроорганізмів виконували на елективних середовищах, прописаних у відповідних методиках. Чисельність мікро- організмів виражали в колонієутворюючих одиницях – тис. в 1 г абсолютно сухого ґрунту.Результати досліджень з вивчення дії біопрепарату Біонеостим, внесеного за різних способів застосування регулятора росту рослин Вермистим Д, на чисельність основних еколого-трофічних груп мікроорганізмів у ризосфері чини посівної, засвідчили залежність їх розвитку від комбінації препаратів, погодних умов та фізіологічних особливостей окремих груп бактерій. Проте найбільшу стимулювальну дію препаратів на розвиток ризосферної мікробіоти відмічено за сумісного використання для обробки насіння перед сівбою біопрепаратом Біонеостим і регулятором росту рослин Вермистим Д з наступним обприскуванням вегетуючих рослин Вермистимом Д. Дана композиція забезпечила зростання у ризосфе- рі чини посівної чисельності амоніфікувальних бактерій на 13–61%, нітрифікувальних – 26–62%, целюлозолітичних – 40–53%. Зростання чисельності окремих груп мікроорганізмів у ризосфері чини посівної за поєднаного використання біологічних препаратів узгоджується з активним проходженням фізіологічних та біохімічних процесів у рослинах, завдяки яким збільшується надходження у ризосферу кореневих виділень, які є живильним субстратом для мікробіоти.

ОЦІНКА ФІТОТОКСИЧНОСТІ ТА МІКРОБІОЛОГІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ҐРУНТУ ЗА СИСТЕМАТИЧНОГО СИДЕРАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ РЕДЬКИ ОЛІЙНОЇ У СІВОЗМІНІ

Я. Г. Цицюра — Fri, 28 Nov 2025 00:00:00 +0200

Cтаття присвячена всебічному дослідженню особливостей впливу сидерального використання редьки олійної у сівозміні зі сталою частотою на формування показників фітотоксичності ґрунту та його мікробіологічний потенціал з метою формування оптимального агротехнологічного регламенту такого варіанту сидерації та визначення доцільності та можливості застосування одновидового та однотипового її варіанту на сірих лісових ґрунтах в умовах нестійкого зволоження.За тривалий період 2014–2025 рр. досліджено динаміку формування фітотоксичності ґрунту в сидеральних ланках вирощування сільськогосподарських культур за трьома критеріями з позиції формування схожості та маси рослин тест-культури а також інтегрального показника умовних кумаринових одиниць. Це дозволило ідентифікувати наростання фітотоксичності ґрунту за систематичного використання редьки олійної як варіант акумулятивного характеру з піковим значенням фітотоксичного ефекту (ФЕ) ґрунту у середньому для шару ґрунту 0–30 см на кінець циклу оцінки на рівні 11,20% ФЕ, а за критерієм формування маси рослин тест-культури – 12,93% ФЕ. Встановлені параметри та ідентифікована динаміка формування фітотоксичності ґрунту дозволяють прогнозувати оптимальний варіант тривалості сидерального беззмінного використання редьки олійної у періодичних ланках сидерації у сівозміні.Доведено також позитивний і сталий вплив редьки олійної у якості сидерату на поліпшення як мікробіологічного потенціалу сірого лісового ґрунту з приростом мікробної його маси на 38,52% у порівнянні до вихідного значення, так і структури еколого-функціональні групи ґрунтових мікроорганізмів. За тривалий період сидерації (2014–2024 рр.) з періодичністю раз на два роки на тому ж полі визначено приріст з обліком на кінцеву дату частки азотфіксувальних бактерій ґрунту на 33,07%, фосфатмобілізуючих бактерій на 29,81%, педотрофів на 35,17%, амоніфікаторів на 23,49%, амілолітичних бактерій на 29,34%, нітрифікаторів на 37,33%, целюлозолітичних бактерій на 43,54%.

КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА БІОЛОГІЧНОЇ ЦІННОСТІ, СПОЖИВЧИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ТА МІКРОСТРУКТУРИ ВЕГЕТАРІАНСЬКОГО МОРОЗИВА ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Н. В. Голембовська, Т. В. Волхова — Fri, 28 Nov 2025 00:00:00 +0200

У статті представлено результати комплексного дослідження вегетаріанського морозива функціонального призначення, створеного на основі рослинних інгредієнтів. Метою роботи стало оцінювання біологічної цінності, органолептичних показників та мікроструктурної будови розроблених зразків з метою встановлення взаємозв’язку між рецептурним складом, структурними характеристиками та споживчими властивостями продукту. У дослідних зразках використовували рисове молоко, гарбузову клітковину, стевію, кокосову олію, какао, кавові зерна, банан і фісташки. Для порівняльного аналізу було використано також зразки торговельних марок «Alpro» та «Dalana».Визначення органолептичних характеристик проводили за п’ятибальною шкалою згідно з ISO 11036:1994, а мікроструктуру досліджували методом оптичної мікроскопії згідно з ДСТУ 4733:2007. Також оцінювали збитість морозива, масову частку жиру (метод Гербера) та розмір повітряних бульбашок.За результатами дослідження встановлено, що введення рослинних інгредієнтів позитивно впливає на споживчі властивості морозива. Дослідні зразки мали привабливий зовнішній вигляд, однорідну консистенцію, приємний смак і аромат. Вищий рівень збитості забезпечив легку, снігоподібну текстуру. Низька масова частка жиру в рецептурах сприяє зниженню калорійності продукту. Мікроскопічне дослідження показало рівномірний розподіл повітряних бульбашок, що покращує текстуру та стабільність морозива. Отримані результати підтверджують ефективність застосування рослинних інгредієнтів для створення високоякісного морозива функціонального типу з поліпшеними споживчими властивостями та біологічною цінністю.

ВПЛИВ ЕЛЕВАТОРНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ НА ЕКОЛОГІЧНУ СИТУАЦІЮ В УКРАЇНІ

О. П. Герасимчук — Fri, 28 Nov 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено екологічний вплив елеваторної промисловості на довкілля України, зокрема в контексті сучасних викликів, спричинених військовими діями, економічною нестабільністю та застарілою матеріально-технічною базою.Елеваторна галузь є важливою складовою агропромислового комплексу України, яка забезпечує зберігання та логістику зернових культур. Проте її діяльність супроводжується низкою екологічних проблем, що мають як локальний, так і глобальний характер.Аналіз охоплює основні джерела забруднення довкілля, серед яких провідне місце займають пилові викиди, надмірне енергоспоживання, шумове навантаження та наслідки руйнування зерносховищ внаслідок бойових дій. Особливо небезпечними є елеваторні комплекси, які функціонують без сучасних аспіраційних систем – вони спричиняють викиди дрібнодисперсного пилу, що містить шкідливі речовини, мікроорганізми, пестициди та алергени. Таке забруднення є серйозною загрозою для здоров’я працівників підприємств та мешканців прилеглих населених пунктів.Застаріла інфраструктура елеваторів, більшість яких була побудована ще за радянських часів, не відповідає сучасним вимогам екологічної безпеки. Це ускладнює впровадження ефективних систем очищення повітря, утилізації відходів та енергозбереження. Воєнні дії, що тривають в Україні, спричинили масові руйнування зерносховищ, що призвело до втрат великої кількості сільськогосподарської продукції та забруднення ґрунтів, водних ресурсів і повітря. Такі екологічні катастрофи мають тривалий вплив на біосферу, погіршують стан екосистем та створюють додаткові ризики для здоров’я населення.У статті також розглядаються сучасні технологічні рішення, які здатні мінімізувати шкідливий вплив елеваторної промисловості на навколишнє середовище. Зокрема, впровадження енергоефективних аспіраційних систем, автоматизація процесів обліку та зберігання зерна, використання альтернативних джерел енергії (наприклад, сонячної або біогазу) можуть значно підвищити екологічну безпечність виробництва. Реалізація таких ініціатив вимагає не лише фінансових вкладень, а й адаптації нормативно-правової бази до сучасних реалій та європейських стандартів. У перспективі це дозволить не лише знизити рівень забруднення, а й посилити конкурентні позиції української аграрної продукції на світовому ринку.

ТЕХНОЕКОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ВПЛИВУ ПРОМИСЛОВИХ ОБ’ЄКТІВ НА РІЧКОВІ ЕКОСИСТЕМИ

Я. І. Залізняк, Н. О. Шевченко, А. В. Балабак — Fri, 28 Nov 2025 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано техноекологічні чинники впливу промислових підприємств – зокрема заводів, фабрик та теплоелектростанцій – на екологічний стан річкових та інших поверхневих екосистем. Досліджено, що ризики забруднення водного середовища, спричинені діяльністю промислових об’єктів, охоплюють широкий спектр екологічних та соціально-економічних наслідків. Визначено основні джерела забруднення, серед яких провідне місце займають виробничі стоки, насичені важкими металами, синтетичними поверхнево-активними речовинами тощо. Окремо розглянуто специфіку впливу теплоелектростанцій, які, крім хімічного навантаження, спричиняють термічне забруднення, змінюючи температурний режим водойм і порушуючи гідробіологічну рівновагу. Методологічна основа дослідження ґрунтується на басейновому підході для оцінки просторово-часових змін якості води. Отримані результати підтверджують необхідність впровадження сучасних технологій очищення стічних вод, систем замкненого водообігу та автоматизованого моніторингу, а також посилення контролю за дотриманням екологічних нормативів. Довготривале хімічне та фізичне навантаження знижує здатність водних екосистем до самоочищення, підвищує ризик евтрофікації та деградації донних біоценозів. У комплексі ці фактори можуть призвести до незворотних змін у структурі та функціонуванні річкових екосистем, що потребує своєчасного виявлення, моніторингу та запровадження превентивних заходів. Запропоновано рекомендації щодо інтеграції техноекологічного підходу в управління водними ресурсами, що сприятиме зменшенню негативного впливу промислових об’єктів і забезпеченню екологічної безпеки річкових екосистем у довгостроковій перспективі.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЗИМОСТІЙКОСТІ САДЖАНЦІВ CATALPA BIGNONIOIDES РІЗНОГО ВІКУ В УМОВАХ ЛІВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

А. Г. Булат — Fri, 28 Nov 2025 00:00:00 +0200

Успішне зростання та онтогенез інтродукованих деревних видів у нових ґрунтово-кліматичних умовах значною мірою залежать від їх здатності витримувати вплив абіотичних стресових факторів, насамперед тривалих знижень температури. У цьому контексті важливим завданням сучасного садово-паркового господарства є добір і впровадження видів, здатних успішно адаптуватися до кліматичних умов України, зокрема регіонів із характерними низькими зимовими температурами. У статті представлено результати комплексного дослідження зимостійкості саджанців Catalpa bignonioides в умовах інтродукції у м. Харків. Морозостійкість оцінювали польовим методом, що передбачав візуальне визначення ступеня пошкодження однорічних пагонів після завершення зимового періоду. Встановлено, що одно- та дворічні саджанці через подовжений вегетаційний період пізно переходять у стан спокою й нерідко зберігають листя до настання морозів, що спричиняє суттєві пошкодження, передусім у верхній та середній частинах стовбура. Починаючи з трирічного віку, зимостійкість рослин зростає: рівень ушкодження однорічних пагонів знижується до 21,46 ± 2,17 %, а за шкалою зимостійкості саджанці оцінюються у 3 бали (рослини досить зимостійкі). Важливо підкреслити відсутність морозобоїн на стовбурах і зростання частки рослин, які долають зимовий період без істотних ушкоджень. Найвищу зимостійкість виявлено у чотирирічних саджанців: ушкодження однорічних пагонів становило лише 7,22 ± 1,05 %, що відповідає 4 балам за шкалою зимостійкості. У п’ятирічних саджанців пошкодження морозом майже не зафіксовано – рівень ушкодження знизився до 2,13 ± 0,63 %. Таким чином, результати досліджень свідчать про закономірне щорічне зниження індексу ушкодження тканин та зростання частки рослин, які витримують критичні зимові умови без значних пошкоджень. Це підтверджує позитивну динаміку адаптаційних процесів, що посилюються з віком C. bignonioides. Отримані дані дають підстави рекомендувати використання цього виду у практиці декоративного та лісового розсадництва м. Харкова та Лівобережного Лісостепу України, що сприятиме розширенню асортименту стійких інтродукованих деревних рослин для озеленення регіону.

ОСОБЛИВОСТІ ФАЗ РОСТУ І РОЗВИТКУ РОСЛИН ДОСЛІДЖУВАНИХ СОРТІВ РОДУ ТЮЛЬПАН (TULIPA L.) В УМОВАХ ЗАКРИТОГО ҐРУНТУ

Fri, 28 Nov 2025 00:00:00 +0200

У роботі висвітлено результати експериментального дослідження, присвяченого оптимізації процесу вирощування сортових тюльпанів у закритому ґрунті. Дослідження, проведене в тепличному комплексі, показало, що ключовими факторами для отримання якісного зрізу квітів є вибір сорту, якість посадкового матеріалу та суворий контроль температури.Використано різноманітні методи, включаючи спостереження, вимірювання рослин, статистичний аналіз, а також візуальну оцінку. Досліджено три технології вигонки тюльпанів: традиційну та дві голландські – 5-градусну і 9-градусну.Експеримент проведено на 5000 цибулинах, включаючи такі сорти, як Mosni, Go max, Strong Gold, Strong Love, White flag. Встановлено, що для успішної вигонки необхідно використовувати цибулини класу “екстра” вагою не менше 25 г.Дослідження підтвердило, що температура є вирішальним фактором, що впливає на тривалість вигонки. Доведено, що 9-градусна технологія зберігання цибулин тюльпанів дає подібні результати до 5-градусної, але з деякими відмінностями.Для ранньої вигонки цибулини не бажано зберігати до першої декади жовтня; для пізньої вигонки цибулини зберігати до середини жовтня. Якщо пагони досягали довжини 7-9 см, а до вигонки було ще зарано, температуру знижували до 0–2 °С на 2–3 дні. Таким чином, 9-градусна технологія дозволяє регулювати терміни цвітіння тюльпанів, забезпечуючи можливість отримання квітів у потрібний час. Використання традиційної технології подовжує термін вирощування в середньому на 4-5 днів порівняно з голландською. За ранньої вигонки найшвидший ріст квітконосів (43 дні) відбувається при температурі 18-20 °C. Для пізньої вигонки необхідна температура 10-12 °C, що подовжує ріст до 62 днів.Отримані результати свідчать, що для комерційного вирощування тюльпанів на зріз доцільно застосовувати сучасні технології, які дозволяють контролювати процес росту.

ФЛУОРЕСЦЕНЦІЯ ХЛОРОФІЛУ В ЛИСТКАХ РОСЛИН РОДУ ACER L. ЗА ВПЛИВУ SAWADAEA BICORNIS (WALLR.) MIYABE

А. А. Алексєєва, К. К. Голобородько, І. А. Іванько, В.М. Ловинська, С. А. Ситник — Fri, 28 Nov 2025 00:00:00 +0200

У статті наведено результати дослідження впливу Sawadaea bicornis (Wallr.) Miyabe на стан фотосинтетичного апарату 4 видів роду Acer L. за допомогою методики вимірювання індукції флуоресценції хлорофілу (ІФХ), яка на даний час може бути реалізована за допомогою біосенсорів. Клени широко використовуються для створення паркових та лісопаркових фітоценозів, в групових та поодиноких посадках, в озелененні міських площ, проспектів, бульварів. Однак, в умовах міста клени є більш вразливими до патогенів. Ураження фітопатогенними грибами знижує їх декоративність, а також призводить до порушення фотосинтезуючих та транспіраційних процесів, викликають всихання та відмирання як окремих гілок так і дерев загалом. Борошниста роса – захворювання, викликане паразитичним грибом Sawadaea bicornis (Wallroth) Miyabe 1937, є одним з найпоширеніших, що вражає молоді саджанці та дорослі рослини кленів. Для діагностики порушень фотосинтезу нативного хлорофілу у живих листках різних видів роду Acer використано портативний флуорометр «FLS 10s». Виміри проводили на живих листках клену гостролистого (A. platanoides L.), клену татарського (A. tataricum L.), явору (A. pseudoplatanus L.), клену ясенелистого (A. negundo L.) у вересні 2024 р. Виміри проводили на повністю не уражених та на уражених борошнистою росою листках у межах одного дерева (по 7 на кожному). Відсоток ураження листкової пластинки фітопатогеном визначався візуально. Виявлено високу інформативність індукційних змін флуоресценції хлорофілу в структурній організації хлоропластів листя клена гостролистого, що визначається за параметрами Fo, Fm, Fv, Fv/Fо, Fv/Fm, (Fm–Fst)/Fst, (Fp–Fо)/Fv. Наші дослідження показали, що метод ІФХ з використанням приладу «FLS 10s» дозволяє експресно визначати загальний стан рослини шляхом оцінки її основного процесу життєдіяльності – фотосинтезу. Аналіз параметрів флуоресценції хлорофілу є потужним і ефективним інструментом для визначення впливу грибка-паразита на рослину-господаря.

СОРТОВІ ТА АГРОТЕХНІЧНІ АСПЕКТИ КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ КОРЕНЕПЛОДІВ ДАЙКОНУ

І. О. Федосій, І. М. Бобось, О. О. Комар — Fri, 28 Nov 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню впливу різних термінів сівби на продуктивність та товарну якість сортів дайкону. У період з 2022 до 2024 рік на території навчальної лабораторії «Плодоовочевий сад» Національного університету біоресурсів і природокористування України було проведено польовий експеримент. Дослідні ділянки були розташовані в Правобережному Лісостепу України. Облікова ділянка кожної повторності площею 5 м², варіанти розміщувались рендомізовано із триразовою повторністю.В результаті дослідження було встановлено, що вирощування сорту Міновасі є значно доцільнішим порівняно з контрольним сортом Гулівер. Загалом, Міновасі демонстрував підвищення врожайності на 4,3–10,6% порівняно з Гулівером, причому найбільший приріст (5,4 т/га) був зафіксований при сівбі в першій декаді серпня. Найвища ж врожайність для досліджуваних сортів була досягнута за сівби в ІІІ декаді липня, що підтверджує взаємозв'язок між терміном сівби та продуктивністю. За цього оптимального терміну сівби врожайність становила 58,9 т/га для сорту Міновасі та 54,6 т/га для сорту Гулівер, а середня маса коренеплоду досягала найвищих значень – 426 г та 414 г відповідно. Також за інших термінів сівби спостерігалося перевищення середньої маси коренеплоду в сорту Гулівер відносно сорту Міновасі, а відхилення становило в межах досліду від 3 до 17 г. Крім того, сорт Міновасі продемонстрував вищу товарну якість, оскільки відсоток нетоварних коренеплодів у нього був нижчим (37,8–42,6 %) порівняно з сортом Гулівером (40,7–44,0 %). Аналіз структури нетоварних коренеплодів показав, що найбільшу частку (75,5–76,5 %) становило пошкодження капустяною мухою. Тут знову проявилася важлива взаємозалежність: сівба у III декаді липня та I декаді серпня забезпечила найвищу стійкість обох сортів до цього шкідника, знизивши рівень ураження до 28,7–32,1 %. Ці ж терміни сівби були оптимальними й для зниження інших показників, забезпечивши найменший відсоток ураження хворобами (1,1–1,8 %) та розтріскування (4,6–4,9 %), а також низьке значення розгалуження (3,0–3,5 %) коренеплодів. Таким чином, дослідження підтвердило, що оптимальний термін сівби у III декаді липня та I декаді серпня є ключовим фактором, який комплексно впливає на врожайність, якість, стійкість до шкідників та хвороб, забезпечуючи максимальну економічну ефективність.