Вісник Уманського національного університету садівництва

ОБҐРУНТУВАННЯ МЕТОДІВ СТВОРЕННЯ НОВОЇ ВИХІДНОЇ СИРОВИНИ ДЛЯ ВИВЕДЕННЯ ВИСОКОПРОДУКТИВНИХ СОРТІВ ТЮТЮНУ (NICOTIANA TABACUM L.), АДАПТОВАНИХ ДО АГРОКЛІМАТИЧНИХ УМОВ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Л. В. Вишневська, В. С. Кравченко, А. О. Яценко, В. І. Невлад — Tue, 08 Apr 2025 00:00:00 +0300

Тютюн є важливою технічною культурою агропромислового комплексу України. До недавнього часу тютюнництво було однією з найприбутковіших галузей сільського господарства з рівнем рентабельності 28–40 %. Однак, за роки незалежності нашої держави, спостерігається стала тенденція до зниження обсягів виробництва сировини тютюну. Головною причиною зниження тютюнового виробництва є скорочення площ вирощування на Закарпатті, Придністров'ї та втрата унікальної зони культивування в Криму [1, с. 24–27]. За офіційною статистикою, виробництво тютюну в Україні нині забезпечує потреби галузі тільки на 5 %. Робота тютюнових фабрик повністю залежить від імпорту сировини із-за кордону. Відповідно, стратегічним завданням галузі є збільшення обсягів тютюну власного виробництва, що можливо лише за рахунок впровадження нових конкурентоздатних сортів вітчизняної селекції з поліпшеними кількісними та якісними показниками продуктивності [2, с. 25–27]. Прогрес сучасної селекції тютюну обумовлений, насамперед, генетичним потенціалом та різноманіттям вихідного матеріалу. Багаторічне вивчення колекційних зразків дає змогу ідентифікувати джерела найбільш важливих морфологічних та господарсько-цінних ознак з високою адаптивністю генотипу до агрокліматичних умов центрального Лісостепу України [3, с. 70–78]. Одним із важливих напрямків розвитку галузі тютюнництва є не тільки збільшення обсягів вирощування тютюну, а й поліпшення його якості. Це обумовлено, насамперед тим, що значна частина тютюнової продукції українських фабрик виготовляється з імпортної сировини. Відповідно, підтримка власного виробника можлива лише за рахунок впровадження у виробництво нових конкурентоздатних сортів вітчизняної селекції з поліпшеними кількісними та якісними показниками продуктивності. Наша держава може бути однією з провідних європейських держав, яка виробляє високоякісну тютюнову сировину. Вирощування тютюну в Україні стало традиційним завдяки географічному положенню, сприятливим кліматичним умовам, наявності значних площ родючих земель, кваліфікованих трудових ресурсів. За результатами досліджень проведено класифікацію ознакової колекції тютюну за комплексом морфо-біологічних і господарсько-цінних ознак та сформовано вихідний матеріал для селекції високопродуктивних сортів тютюну, адаптованих до агрокліматичних умов центральної частини Лісостепу України.

УРОЖАЙНІСТЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР ЗА ТРИВАЛОГО ЗАСТОСУВАННЯ МІНЕРАЛЬНОЇ ТА ОРГАНО-МІНЕРАЛЬНОЇ СИСТЕМ УДОБРЕННЯ У ПОЛЬОВІЙ СІВОЗМІНІ

І. Ю. Рассадіна, О. Ю. Стасінєвич, Л. А. Мусієнко, І. С. Садовський — Tue, 08 Apr 2025 00:00:00 +0300

На тлі глобального потепління та інших несприятливих чинників одним із основних завдань сучасного аграрного виробництва є вдосконалення технологій вирощування сільськогосподарських культур. Завдяки традиційно потужному продовольчому експорту Україна є одним з гарантів продовольчої безпеки у світі. До повномасштабної війни за обсягами експорту Україна входила до п’ятірки найбільших експортерів зернових у світі. Разом з цим, тривалі воєнні дії, призвели до погіршення продовольчої безпеки в Україні, яке спричинене, зокрема, порушеними логістичними ланцюгами, зруйнованими інфраструктурою, господарствами та виробництвами, зменшенням кількості виробленого продовольства на працюючих підприємствах. Нестача фінансування та потреба істотної економії спричинили зниження кількості внесених добрив на 50–60 %. За даними Мінагрополітики, питання застосування добрив залишається одним з найчутливіших для аграріїв. Застосовувати їх у повному обсязі готові великі й середні виробники. Зокрема, унесення добрив очікують на вдвічі меншому за агрономічну потребу рівні (47 %). Лише 10 % респондентів готові застосовувати добрива на рівні 100 % від потреби [6]. Ефективне використання мінеральних добрив у сівозміні сприяє підвищенню врожайності та якості продукції, що має важливе значення для забезпечення економічної безпеки країни. Мета статті – дослідження ефективності тривалого застосування добрив у польовій сівозміні на врожайність сільськогосподарських культур. Це включає визначення оптимальних доз і типів добрив, які забезпечують стабільно високу врожайність та поліпшення якості ґрунту, а також виявлення можливих негативних наслідків довготривалого використання добрив і розробку рекомендацій для їх мінімізації. Дослідження проводилися в стаціонарному досліді кафедри агрохімії та ґрунтознавства Уманського національного університету садівництва і показали, що при чергуванні культур за типом плодозміни з одночасним систематичним застосуванням добрив покращуються умови росту і розвитку рослин. Ячмінь, горох та конюшина, менш чутливий до добрив у порівнянні з такими культурами, як кукурудза на силос, буряки цукрові та пшениця озима, які демонструють вищу продуктивність від добрив. Наукова новизна результатів досліджень: 1) проведено багаторічне (з 1964 року) дослідження впливу тривалого застосування добрив у 10-пільній сівозміні на чорноземі опідзоленому важкосуглинковому в умовах Правобережного Лісостепу України; 2) визначено оптимальні дози і типи добрив (мінеральні та органічні), які забезпечують стабільно високу врожайність сільськогосподарських культур; 3) оцінено вплив агрометеорологічних умов на продуктивність культур і ефективність застосування добрив; 4) введено і використано індекс продуктивності для оцінки ефективності вирощування культур у сівозміні за різних рівнів та систем удобрення. Практичне значення результатів досліджень: 1) розроблені рекомендації щодо оптимального використання мінеральних та органічних добрив у польовій сівозміні; 2) застосування розроблених технологій вирощування сприяє підвищенню врожайності культур, що дозволяє збільшити валовий збір продукції без значного збільшення витрат на добрива; 3) результати досліджень дозволяють адаптувати аграрні практики до регіональних кліматичних і ґрунтових умов, що підвищує ефективність використання добрив і знижує ризики, пов'язані з кліматичними змінами.

МОНІТОРИНГ ЗАБУР’ЯНЕНОСТІ ПОСІВІВ СПЕЛЬТИ ОЗИМОЇ В ПОЛІССІ ТА ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

О. І. Трембіцька — Tue, 08 Apr 2025 00:00:00 +0300

Наведено результати моніторингу видового складу сегетальної рослинності посівів спельти озимої та частоту трапляння найбільш поширених і шкідливих бур’янів у зоні Поліссі та Лісостепу України. У зв'язку з потеплінням клімату, яке спостерігаємо з кожним роком, останнім часом відзначається зростання засміченості посівів зернових культур бур'янами, що зимують. Забур’яненість посівів є одним із факторів, що негативно впливають на ріст і розвиток спельти озимої, спрямованих на збільшення її врожайності. Метою дослідження є визначення видового та кількісного різноманіття бур’янів у фітоценозах спельти озимої. Наукові дослідження, спрямовані на вивчення особливостей вирощування та використання спельти озимої, розпочалися у 2016 році на базі навчально-дослідного поля Поліського національного університету та сільськогосподарських підприємствах різних форм власності в Житомирській, Київській, Рівненській, Вінницької та Хмельницькій областях. Також здійснювався постійний моніторинг бур’янів у фітоценозах спельти озимої. За результатами досліджень було проведено порівняння видового складу бур’янів у фітоценозах спельти озимої в зонах Полісся та Лісостепу за різними категоріями бур’янів. Встановлено, що структура бур’янів в Поліссі зосереджена на більш пізніх видах, що є результатом тривалого вегетаційного періоду, тоді як в Лісостепу бур’яни адаптуються до більш короткого вегетаційного періоду та специфічних кліматичних умов. У Поліссі найбільш поширеними є пізні ярі бур’яни (50,6 %), що пов’язано з достатнім зволоженням протягом вегетаційного періоду, що дає їм перевагу в умовах стабільного зволоження. У Лісостепу переважали ефемери (6,1%) і зимуючі бур’яни (28,6 %), що свідчить про більш сухі та теплі умови, які сприяють швидкому розвитку ефемерів та здатності зимуючих видів переживати холодні зими.

ВПЛИВ СПОСОБІВ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ НА ДИНАМІКУ ПРИРОСТІВ МАСИ КОРЕНЕПЛОДІВ БУРЯКІВ ЦУКРОВИХ І НАКОПИЧЕННЯ В НИХ ЦУКРУ

С. В. Філоненко, В. С. Філоненко — Tue, 08 Apr 2025 00:00:00 +0300

В статті висвітлені результати досліджень впливу способів основного обробітку ґрунту, які поширені в умовах недостатнього зволоження Лівобережного Лісостепу, на інтенсивність наростання маси коренеплодів буряків цукрових, їх гички, а також на процес цукронакопичення. Такі дослідження проводили у зернопросапній та зернопаропросапній сівозмінах, де застосовували найпоширеніші способи основного обробітку ґрунту. В результаті досліджень було встановлено, що у зернопросапній сівозміні маса 100 проростків, у середньому за три роки досліджень, була найбільшою у варіанті з оранкою на глибину 30–32 см і становила 41,8 г, що на 7,6 г більше, ніж на оранці з поглибленням до 40 см і на 3,0 г більше за варіант із ярусною оранкою. У зернопаропросапній сівозміні найкращі умови для початкового розвитку рослин буряків створились у разі поверхневого обробітку ґрунту на 10–12 см з розпушуванням його до 40 см. Найінтенсивніше наростання маси коренеплодів спостерігали в обох сівозмінах у варіантах із оранкою на 30–32 см – 3,7 та 4,4 г щодоби відповідно. У зернопаропросапній сівозміні наростання маси коренеплодів у другій половині вегетації відбувається інтенсивніше, ніж у зернопросапній. За серпень-вересень у варіанті з оранкою на глибину 30–32 см у зернопаропросапній сівозміні маса коренеплоду збільшилась на 262 г, у зернопросапній – на 221 г. Цукристість коренеплодів, у середньому за три роки досліджень, була максимальною в зернопаропросапній сівозміні у варіанта із плоскорізним обробітком ґрунту на 30–32 см і становила 18,7 %. Майже таким (18,6 %) вміст цукру в коренеплодах виявився у варіанта звичайної оранки на глибину 30-32 см і дещо меншим (18,1 %) – у варіанта поверхневого обробітку на глибину 10–12 см з розпушуванням на 40 см. У зернопросапній сівозміні цукристість коренеплодів значно поступалась відповідному показнику зернопаропросапної сівозміни. Проте, у варіанті з оранкою на глибину 30 см з поглибленням до 40 см отримали коренеплоди буряків із вмістом цукру на рівні 18,5 %.

ФАКТОРИ ЗЕМЛЕРОБСТВА ТА РЕГУЛЮВАННЯ РОСТОВОЇ РЕАКЦІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ РОСЛИН

Tue, 08 Apr 2025 00:00:00 +0300

В умовах змін клімату та необхідності збереження родючості ґрунтів важливим напрямом землеробства є пошук ефективних прийомів основного обробітку ґрунту. Оптимізація технологій вирощування кукурудзи в Північному Степу України має значний вплив на продуктивність культури та екологічну стійкість агросистем. Метою роботи було визначити вплив різних способів основного обробітку ґрунту на ростові процеси та врожайність зерна кукурудзи. Дослідження проводили у 2019–2021 рр. на чорноземі звичайному з вмістом гумусу 4,2% та щорічною кількістю опадів 495 мм. Дослід включав чотири варіанти основного обробітку ґрунту: оранка (23–25 см), чизельний обробіток (25–27 см), дискування (10–12 см) та No-till. Внесення гербіцидів, контролювання бур’янів, облік біометричних показників кукурудзи та визначення врожайності зерна здійснювали згідно із загальноприйнятими методиками. Встановлено, що система обробітку ґрунту суттєво впливала на параметри врожайності. Найвища врожайність кукурудзи (6,99 т/га) отримана після оранки, чизельний обробіток забезпечив 6,62 т/га, дискування – 6,27 т/га, а No-till – 6,11 т/га. Зменшення глибини обробітку знижувало польову схожість кукурудзи на 3,3–7,8% у порівнянні з оранкою. Внесення гербіцидів забезпечило зниження кількості бур’янів на 58–91%. Встановлено, що мінімальний та нульовий обробіток сприяли концентрації пожнивних решток у верхньому шарі ґрунту (до 97%), що впливало на температурний режим та сповільнювало проростання культури. Оранка є оптимальним прийомом основного обробітку ґрунту для вирощування кукурудзи в регіоні, забезпечуючи найвищу врожайність та рівномірний ріст і розвиток рослин. Мінімальний та нульовий обробіток сприяють накопиченню органічних решток у верхньому шарі, що позитивно впливає на ерозійну стійкість, проте знижує схожість культури та урожайність. Отримані результати можуть бути використані для розробки адаптивних систем землеробства в умовах Північного Степу України.

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИГЕСТАТУ З ІНШИМИ ОРГАНІЧНИМИ ДОБРИВАМИ

О. В. Шевчук, Г. М. Господаренко — Tue, 08 Apr 2025 00:00:00 +0300

Кількість біогазових установок в Україні постійно зростає, що збільшує виробництво супутніх продуктів, біохімічний склад яких не було повністю досліджено. Зразки дигестату було відібрано в підрозділі «Біогаз Ладижин» ТОВ «Вінницька птахофабрика». Аналіз їх агрохімічного складу виконано в сертифікованих лабораторіях ПП «Західний Буг», ТОВ «Компанія землероб» і ТОВ «Агрофірма «Колос». Аналізи виконано згідно з ДСТУ та відповідними методичними рекомендаціями. Встановлено, що дигестати містять значну кількість макроелементів і за цим показником не поступаються курячому посліду. Високий вміст макро- та мікроелементів у розрахунку на суху речовину може бути цінним для удобрювального продукту, з урахуванням того, що його потрібно утилізували на незначній відстані від біогазової установки. При цьому кожна партія дигестату – це окреме добриво, що має свій унікальний макро- й мікроелементний склад і вміст органічних речовин. Він потребує попереднього агрохімічного аналізу та лише на його основі і проведених розрахунків та врахування біологічних особливостей розвитку і можливої продуктивності певної сільськогосподарської культури можна визначити допустимі дози внесення. Дигестат істотно не впливає на мікологічний стан темно-сірого лісового ґрунту, навіть за високих доз його внесення (30–50 м3/га), порівняно з традиційним удобренням аміаком водним у дозі 110 кг/га азоту. Порівняно з традиційними видами органічних добрив, дигестат з пташиного посліду можна вважати цінним місцевим комплексним органо-мінеральним удобрювальним продуктом місцевого значення для поліпшення живлення рослин і балансу в ґрунті елементів живлення. Нині немає жодних обмежень щодо його реалізації як удобрювального продукту органічного походження. Тому необхідно продовжити дослідження щодо максимальних доз його внесення та ефективності різних технологій застосування під сільськогосподарські культури.

ЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ ЗА КОМПЛЕКСОМ ПОКАЗНИКІВ

Tue, 08 Apr 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена екологічному оцінюванню технології вирощування цукрових буряків за агрофізичними, фітосанітарними, санітарно-токсикологічними, біохімічними, технологічними показниками. У статті наведена оцінка придатності грунту за вмістом гумусу, легкогідролізованого азоту, рухомого фосфору, обмінного калію та реакцією грунтового середовища щодо отримання високої продуктивності коренеплодів цукрових буряків з оптимальними біохімічними та технологічними показниками якості. Крім того, методологічно обґрунтовано основні критерії показників, в результаті чого визначено пріоритетний ряд їх: кліматичні показники – рівень родючості грунту – сортовий потенціал культури – фітосанітрний стан посівів – якість і безпечність – технологічні показники – продуктивність коренеплодів цукрових буряків. Для екологічного нормування технології вирощування цукрових буряків за комплексом показників було розроблено методичний підхід щодо оцінювання технології за кожним показником, а саме 1 клас – незадовільний стан (відхилення від контролю в бік погіршення перевищує 25 %), II клас – задовільний (понад 10%, але не перевищує 25%); III клас – нормальний (не перевищує 10%); IV клас – оптимальний (відхилення від оптимуму в бік погіршення не спостерігається). Така градація дозволяє встановлювати екологічний стан агроекосистеми за комплексом показників. Відповідно до проведення нормування технології цукрових буряків формується ключовий висновок, який розкриває оцінку технології та технологічних процесів з метою обґрунтування екологічного впливу даної агротехнології на компоненти біосфери. Такий спосіб агроекологічної оцінки технології надасть можливість отримати якісні біохімічні, технологічні показники і високу продуктивність цукрових буряків та зменшити негативний вплив на агроценози.

ВИДОВЕ РІЗНОМАНІТТЯ КВІТКОВИХ ДЕКОРАТИВНИХ РОСЛИН У ВУЛИЧНИХ НАСАДЖЕННЯХ НАГІРНОЇ ЧАСТИНИ М. ДНІПРО

В. П. Бессонова, Т. І. Юсипіва — Tue, 08 Apr 2025 00:00:00 +0300

Оптимізація благоустрою міст значною мірою залежить від стану об’єктів садово-паркового господарства. Озеленення міських територій дозволяє підвищити ландшафтну привабливість міст і створити комфортний санітарно-гігієнічний режим для життя людей. Велика роль у виконанні функцій збереження психічного здоров’я населення мегаполісів належить квітковим декоративним рослинам, які мають значну сприятливу емоційну дію на людину. Квітникове озеленення поліпшує естетичний вигляд міст і селищ. Для того, щоб ефективно і раціонально здійснювати квітникове озеленення, необхідне детальне його обстеження у різних функціональних зонах, особливо мегаполісів, де складаються несприятливі екологічні умови для проживання населення. Метою роботи є визначення таксономічного складу квіткових декоративних рослин, їх зустрічальності, індексу домінування на квітниках обстежених вулиць Нагірної частини м. Дніпра. Встановлено, що в оформленні квітників обстежених вулиць використано трав’янисті декоративні квіткові рослини 63 видів, які належать до 25 родин. Виявлено, що найбільшою кількістю видів презентована родина Asteraceae Dum. (23). Показано, що представленість видів у родах невелика, найбільше – у Tagetes L., Iris Tourn ex L., Hosta Tratt., Rudbeckia L. (по 3 в кожній). З’ясовано, що у квітниках найширше представлені квітучі багаторічники (18 видів), меншою мірою – гарноквітучі однорічники (12), включаючи багаторічники, які вирощують як однорічники, а найменше – килимові й бордюрні багаторічники (9) та ведучі багаторічники (8), виткі декоративні квітникові рослини в озелененні відсутні. Рекомендовано збільшити застосування в озелененні вулиць Нагірної частини м. Дніпра кількості видів дворічних і цибулинних декоративних рослин, урізноманітнити насадження декоративними злаками й декоративно-листяними рослинами, на безполивних квітниках висаджувати переважно посухостійкі рослини, застосовувати виткі квіткові рослини для озеленення парканів.

ЕКОЛОГО-БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЖИВОПЛОТІВ В УРБАНІЗОВАНОМУ СЕРЕДОВИЩІ М. ЛЬВІВ

Л. В. Глоговський, І. В. Шукель, Н. Є. Горбенко, О. Й. Дидів, І. В. Дидів — Tue, 08 Apr 2025 00:00:00 +0300

Наведено результати комплексного дослідження живоплотів які зростають в урбанізованому середовищі м. Львів. Загалом досліджено 152 об’єкти в шести районах міста. Загальна протяжність живоплотів згідно даних інвентаризації становить 7,621 м. Встановлено що видове різноманіття флори живоплотів представлено 41 таксонами які є представниками 26 родів та 17 родин серед яких домінує родина Rosaceae (11 видів). У складі живих огорож домінують покритонасінні – 82,4 %, частка голонасінних становить 17,6%. Аналіз отриманих даних свідчить про переважання привнесених видів, частка який сягає 78,1%, тоді як аборигенних нараховується лише 21,9%. За життєвими формами серед живоплотів переважають «кущі» та «дерева-кущі», 51,2% і 26,9% відповідно. На третьому місці за поширенням розташовані «дерева» – 9 таксонів або 21,9%. У структурі трофоморф та гігроморф більшість представників мезотрофів – 68,3% або 28 таксонів, та мезофітів – 90,2% або 37 відповідно. Евтрофів, види які потребують багатих ґрунтових умов нараховано 10 таксонів (24,4%). До групи оліготрофів відносяться 3 таксони (7,3%) Щодо відношення до світла серед дендрофлори переважають факультативні геліофіти, 46,4% або 19 таксонів та геліофіти 39,0% або 16 таксонів відповідно. Тіневитривалих геліосциофітів та сциофітів нараховано по 3 таксони або 14,6% відповідно. Переважання факультативних геліофітів пов’язане із висотною забудовую більшості відкритих та напіввідкритих міських просторів. Аналізуючи живоплоти за висотою ми дійшли висновку що понад половина облікованих ділянок, а саме, 57,8% представлені середніми висотними групами рослин. Щодо вікової структури то найбільш поширеними є насадження середнього віку (10-20 років), таких нараховано 88 шт. або 57,8%. Менш поширеними із невеликою різницею між собою є високі та низькі живоплоти, 26 шт. (17,2%) та 23 шт. (15,2%) відповідно. Живих огорож вік який сягає понад 20 років нараховано 42 шт. або 27,7. За санітарним та якісним станом більшість живоплотів перебувають у задовільному стані, 102 шт, або 67,2%, частка насаджень які характеризуються добрим та незадовільним станом сягає 18,4% та 14,4% відповідно.

ПРОЄКТ ДЕКОРАТИВНОГО ОФОРМЛЕННЯ ЗЕЛЕНОЇ ЗОНИ НА ВУЛ. Г. СКОВОРОДИ В М. ЗАПОРІЖЖЯ

О. В. Кобець, І. О. Мельнікова — Tue, 08 Apr 2025 00:00:00 +0300

Статтю присвячено детальному обстеженню зелених насаджень і розробці проєкту озеленення частини вулиці навпроти центрального входу ПП «Аркас», розташованого за адресою вул. Г. Сковороди, 19, м. Запоріжжя. Проведено детальне обстеження території об’єкта проєктування, визначено склад і стан наявної рослинності, обстежено основні показники ґрунтових умов, визначено можливість догляду за майбутніми насадженнями. На основі отриманих даних було розроблено проєкт озеленення запропонованої ділянки. Територія проєктування складається з чотирьох ділянок різного розміру. Для двох невеличких фрагментів №2 й №4 (12,3 м2 та 9,4 м2) пропонуються регулярні композиції з використанням формованих у вигляді куба чагарників (Pyracantha coccinea «Orange Glow»), декоративних злаків (Calamagrostis acutiflora «Karl Foester» та «Overdam») і квітучих багаторічників (Salvia nemorosa «Caradonna», Lavandula angustifolia «Hidcote»), висаджених суцільними масивами у вигляді прямокутників. Для фрагментів №1 й №3, більших за площею (148,5 м2 та 95,5 м2 відповідно), пропонуються квітково-чагарникові композиції вільного планування з використанням новітніх сортів і форм листопадних і вічнозелених чагарників (Photinia fraseri «Red Robin», Euonymus alatus «Compactus», Berberis thunbergii «Admiration», Physocarpus opulifolius «Diablo», Spiraea japonica «Superstar/Denistar»), декоративних багаторічних злаків (Eupatorium maculatum «Atropurpureum», Pennisetum alopecuroides «Red Head», Molinia arundinacea «Cordoba»), тривало квітучих багаторічників (Perovskia atriplicifolia «Blue Steel», Lavandula angustifolia «Hidcote»). Вільний простір у квітково-злакових композиціях пропонується зайняти газоном звичайним, в чагарникових групах – оформити підсипкою з соснової кори. Реалізація проєкту дозволить створити гармонійну, врівноважену, привабливу ділянку, невибагливу у догляді, яка матиме тривалу декоративність протягом року і може слугувати прикладом і поштовхом для подальшої реконструкції насаджень на решті вулиці.

ОЦІНКА ВПЛИВУ ГЛИБОКОЇ ОМОЛОДЖУВАЛЬНОЇ ОБРІЗКИ НА СТАН ТОПОЛІ В УРБАНІЗОВАНОМУ СЕРЕДОВИЩІ М. ЖИТОМИР

С. І. Матковська, О. Ю. Андреєва, І. В. Мартинчук, М. В. Швець — Tue, 08 Apr 2025 00:00:00 +0300

У статті представлено історичний опис впровадження тополі у зелене господарство населених місць України, надано обґрунтування актуальності досліджень. Метою досліджень визначено проведення оцінки впливу глибокої омолоджувальної обрізки на дерева тополі у зелених насадженнях м. Житомира. Викладено методику досліджень, охарактеризовано вуличні насадження, на яких проводились дослідження, за ступенем антропогенного навантаження. Визначено, що в насадженнях переважаючим видом є тополя пірамідальна (Populus pyramidalis Rozier). Надано результати вивчення фітосанітарного стану дерев тополь пірамідальної, що піддавались глибокій омолоджувальній обрізці. Описано за категоріями фітосанітарний стан дерев тополі на вулицях з різним ступенем антропогенного навантаження та виявлено причини загибелі дерев тополі пірамідальної (P. pyramidalis) у зелених насадженнях після проведення глибокої омолоджувальної обрізки. Представлено сезонну динаміку естетичної привабливості дерев тополі пірамідальної (P. pyramidalis) залежно від часу проведення глибокої омолоджувальної обрізки. Встановлено що ступінь декоративності (естетичної привабливості) дерев тополі пірамідальної залежить від ступеню зволоженості грунту, суми активних температур та середньодобової температури навколишнього середовища. Вивчено пилоутримуючі властивості тополі пірамідальної (P. pyramidalis) на об’єктах з різним рівнем техногенного навантаження. Втановлено, що на вулицях з високим рівнем техногенного навантаження листки утримують масу пилу у декілька раз більшу ніж на вулицях з низьким рівнем антропогенного навантаження. Визначена пряма залежність між ступенем техногенного навантаження та захисними функціями дерев тополі, так в місцях з високим антропогенним навантаженням тополі пірамідальної. Встановлено, що дерева тополі пірамідальної втрачають фітомеліоративні властивості та як наслідок старіють і гинуть. У цілому дерева тополі пірамідальної у зелених насадженнях м. Житомир знаходяться у відмінному та доброму стані, в повній мірі виконують захисні й фітомеліоративні функції.

ТЕХНОЛОГІЯ ЦУКРОВОГО ПЕЧИВА НА ОСНОВІ ГРЕЧАНОГО БОРОШНА

К. В. Костецька, О. П. Герасимчук — Tue, 08 Apr 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженням використання різних видів безглютенової сировини та харчових добавок (гречане борошно, картопляний та кукурудзяний крохмаль) з певними фізико-хімічними та технологічними властивостями для розширення асортименту продукції вітчизняного виробництва, підвищення їх доступності на основі розробки технології цукрового безглютенового печива з характерними властивостями гедоністичного продукту та задоволення потреб населення в борошняних кондитерських виробах. Обґрунтовано вибір виду безглютенової сировини та технологічних добавок, що впливають на реологічні властивості тіста, якість готових виробів та антиоксидантну активність. Досліджено вплив різних компонентів безглютенової суміші на органолептичні показники цукрового печива. Додавання 50% картопляного крохмалю в рецептуру цукрового печива на основі гречаного борошна за органолептичними показниками готового виробу отримало максимальне значення загальної бальної оцінки 4,8 бала, порівняно з контролем зі 100% гречаного борошна –3,6 бала. Визначено технологічний ефект від додатково введених рецептурних компонентів – картопляного та кукурудзяного крохмалів у безглютенову суміш на покращення якості печива, що дозволило покращити реологічні властивості проб безглютенового тіста та характеристик міцності готових виробів, а саме, збільшити показник намокання цукрового безглютенового печива на 5,7 % і знизити показник щільності в порівнянні з контрольною пробою зі 100% гречаного борошна. Зниження показника щільності було відзначено при заміні частини гречаного борошна 50 % картопляного крохмалю, чисельне значення якого становило 0,54 г/см3, що на 17 % менше щільності контрольного зразка зі 100 % гречаного борошна. Подібна тенденція відмічена при заміні частини гречаного борошна кукурудзяним крохмалем. Найкращий ефект був досягнутий при заміні 20 і 40 % гречаного борошна кукурудзяним крохмалем та 50 % гречаного борошна картопляним крохмалем. Вироби з таким вмістом картопляного та кукурудзяного крохмалю характеризувались найкращим смаком готових виробів, про що свідчить найбільша бальна оцінка.

ОБҐРУНТУВАННЯ РЕЦЕПТУРИ ТА ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПАРАМЕТРІВ ВИРОБНИЦТВА ХЛІБА БЕЗГЛЮТЕНОВОГО

Tue, 08 Apr 2025 00:00:00 +0300

Серед харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання особливе місце посідає продукція, що розробляється для категорії людей із захворюванням на целіакію, де має місце непереносимість глютену. За оцінкою Всесвітньої асоціації гастроентерологів (ВОГ-ОМGE) на це захворювання страждає біля 1 % населення нашої планети, які мають підвищений ризик смерті у порівнянні з загальною популяцією населення. У зв’язку з цим, проведено аналіз виробництва харчових продуктів для населення, що хворіє на целіакію. Метою дослідження було визначити показники якості сировини та продукції для обґрунтування складу борошняної сировини в рецептурі дріжджових безглютенових хлібних виробів. Вивчено різні види борошняної сировини з зерна гречки, кукурудзи, насіння зернової культури кіноа та досліджено теоретичні й практичні аспекти для обґрунтування технології хліба з безглютенової сировини. Розроблено технологію хліба з використанням різного виду борошна гречки, кіноа цільнозернового та першого сорту, борошна кукурудзяного, а також досліджено їхній вплив на показники якості виробу. Оскільки безглютенові сировини, на відміну від борошна пшеничного, не містять у складі білків клейковини, у тісто додавали структуроутворювачі: ксантанову камедь, крохмаль, псиліум. Рекомендовано додавати 1,0 % порошку псиліума або 1:3 кількості борошняної сировини рецептури – крохмалю кукурудзяного в якості структурного компонента хліба. Основою рецептури тіста для безглютенового хліба рекомендовано борошно кіноа першого сорту та в меншому співвідношенні гречане борошно з непропареної гречаної крупи і борошно кукурудзяне. Розроблений дріжджовий хліб можна рекомендувати для безглютенової дієти, використовувати у раціоні харчування людей як для дієтичного харчування, так і для загальної профілактики захворювання.

ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ ТА ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ ПРИ ЗБИРАННІ ЯБЛУК РІЗНИХ СОРТІВ У ІНТЕНСИВНИХ НАСАДЖЕННЯХ ПІВНІЧНОЇ ІТАЛІЇ

П. Г. Бондаренко — Tue, 08 Apr 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена аналізу окремих прийомів вирощування та процесу збирання яблук в інтенсивному саду в провідному садівничому регіоні Європи – Південному Тіролі (Італія), де конкурентоспроможність виробництва досягається забезпеченням високого рівня врожайності, якості плодів зі значною доданою вартістю та використанням самохідних платформ для ефективного проведення технологічних операцій в саду. Дослідження проводилось у 2024 р. в промислових інтенсивних насадженнях восьми осінніх і зимових сортів яблуні – Гала, Голден Делішес, Ред Поп, Ред Делішес, Гренні Сміт, Бребурн, Пінк Леді та Джоя. Було проаналізовано вихід товарних плодів і основні причини втрати товарності, середню масу плодів, фактичну та потенційно можливу продуктивність праці при збиранні яблук залежно від помологічного сорту. Встановлено, що навіть при високому навантаженні дерев врожаєм (51-85 т/га для більшості сортів) та завищені, порівняно зі стандартом, вимоги торгівельних мереж до діаметру та забарвлення плодів, вдалося забезпечити вихід товарних плодів на рівні 81-93 %. Основна частка нетоварних плодів припадала на падалицю, механічні пошкодження, та недостатній діаметр та забарвлення. Товарність та оптимальне забарвлення яблук досягається у тому числі за допомогою впровадження зеленого контурного обрізування, пневматичної дефоліації, а також своєчасного згортання градозахисних сіток. Головними чинниками, що впливали на продуктивність праці при збиранні яблук, були кількість прийомів збору, середня маса плодів, навантаження врожаєм, частка нетоварних плодів. Продуктивність праці при збиранні врожаю за допомогою самохідної платформи в один прийом становила 157-239 кг/год з потенціалом до 190-256 кг/год; при збиранні в декілька прийомів – 104-141 кг/год з потенціалом до 120-167 кг/год.