Вісник Уманського національного університету садівництва

ВМІСТ ХЛОРОФІЛУ Й ЧИСТА ПРОДУКТИВНІСТЬ ФОТОСИНТЕЗУ ЧИНИ ПОСІВНОЇ ЗА ДІЇ БІОЛОГІЧНИХ ПРЕПАРАТІВ

2024-11-27T12:59:20+02:00

У статті наведено результати досліджень з вивчення дії біологічних препаратів Біонеостим (обробка насіння перед сівбою – 1,0 л/т) і Вермистим Д (– 7,0 л/т, обприскування посівів – 8,0 л/га) на вміст суми хлорофілів а і b й чисту продуктивність фотосинтезу чини посівної. Нині проблему підвищення урожайності і якості зерна бобових культур та збільшення надходження рослинного білка в харчуванні людей неможливо вирішити без нових зернобобових культур, серед яких високу зацікавленість виявляє чина посівна, на даний час її відносять до нетрадиційних культур, недооцінюючи її біологічний та енергетичний потенціал, що пов’язано з недостатнім вивченням біологічних особливостей культури та технологій її вирощування. Дослідження виконували в польових умовах кафедри біології Уманського національного університету садівництва впродовж 2022–2024 років. Дію біопрепарату Біонеостим і регулятора росту рослин Вермистим Д вивчали в посівах чини посівної сорту Іволга. Польові досліди закладали систематичним методом. Повторність досліду – триразова. Схема досліду включала варіанти з обробкою насіння перед сівбою Біонеостимом у нормі 1,0 л/т окремо й сумісно з Вермистимом Д (7,0 л/т – обробка насіння та 8,0 л/га – обробка вегетуючих рослин). Насіння чини посівної за добу до сівби обробляли окремо і сумішшю Біонеостиму і Вермистиму Д. На фоні обробки насіння чини посівної Біонеостимом і Вермистимом Д посіви у фазу стеблування обприскували регулятором росту рослин Вермистим Д у нормі 8,0 л/га. Встановлено, що передпосівна обробка насіння Біонеостимом із регулятором росту рослин Вермистим Д з наступним післясходовим внесенням останнього забезпечує створення найбільш сприятливих умов для проходження в рослинах фізіолого-біохімічних процесів, у тому числі й фотосинтетичних, обумовлених безпосередньою стимулювальною дією біопрепаратів на функціонування пігментного комплексу литкового апарату й чистої продуктивності культури. В середньому за роки досліджень у всі досліджувані фази розвитку чини посівної спостерігалось зростання вмісту у листках пігментів та чистої продуктивності фотосинтезу, що в середньому перевищувало контроль на 23–55% для хлорофілу та на 20% – для чистої продуктивності фотосинтезу.

ЕФЕКТИВНІСТЬ СОРТІВ ІНДАУ ПОСІВНОГО У ПРАВОБЕРЕЖНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

2024-11-27T14:12:30+02:00

У статті представлено сучасні питання вивчення ефективності сортів індау посівного у Правобережному Лісостепу України. Розглянуто світовий досвід та недостатню розробку, яка застосована до удосконалення технології вирощування індау посівного в Україні. У дослідженнях передбачалося вивчення сортименту індау посівного та з’ясування ефективності рослин до умов Правобережного Лісостепу України, урожайності та якості продукції. Використовували загальноприйняті методи досліджень у агрономії. Звертали найбільшу увагу на фенологічні дати та біометричні показники росту рослин, урожайність, хімічний склад. Доведено, що сорт індау посівного Знахар, який обрано за контроль, характеризувався більшою кількістю листків – 18 шт./росл. Крім того, даний показник був стабільним упродовж років досліджень. Сорти Барвінковий та Спаркл показали нижчі результати і кількість листків складала 16–17 шт./росл. Висота рослин серед досліджуваного сортименту у індау посівного була нижчою у контролі – 15,0 см, в той самий час, як сорт Барвінковий виявився на 2,3 см істотно вищим, а сорт Спаркл – на 3,5 см істотно вищим за контроль. Серед досліджуваних сортів індау посівного найбільшу масу рослини виявлено у сорту Спаркл – 115,4 см у фазу технічної стиглості, не зважаючи на те, що на початку росту вищим даний показник був у контролі – 3,3 см. Високою урожайністю у індау посівного серед досліджуваних сортів відзначився сорт Спаркл – 18,1 т/га, що істотно перевищило контроль на 2,9 т/га. В свою чергу сорт Барвінковий показав найнижчий результат, що був нижчим від контролю на 2,4 т/га. Доведено, що ефективним сортом для умов Правобережного Лісостепу України є сорти Спарк і Барвінковий серед сортів індау посівного.

МОДЕЛЬ СОРТУ ЧАСНИКУ, РОЗРОБЛЕНА НА ОСНОВІ КОЛЕКЦІЇ ГЕНОТИПІВ УМАНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ САДІВНИЦТВА

2024-11-27T14:18:25+02:00

Мета. Розробити модель сорту часнику озимого стрілкуючого, нестрілкуючого та ярого за господарсько-цінними ознаками, що фокусуються на продуктивності, адаптивності та технологічності та сприятиме підвищенню продуктивності культури та ефективності селекційного процесу. Методи. Розробка моделі сорту часнику ґрунтувалася на польових дослідженнях проведених у 2018–2022 рр. в навчально-виробничому відділі УНУС. Для досліджень використано польовий і статистичний (кореляційний і регресійний) методи. У результаті досліджень опрацьовано базову колекцію з 98 зразків, з яких за допомогою ВОС ідентифіковано 58. Згідно результатів експертизи ідентифіковані зразки відповідали умові відмінності, однорідності і стабільності, а решта 40 – не відповідали цим вимогам. За результатами кореляційного аналізу встановлено дуже сильний зв’язок між врожайністю й адаптивністю (r = 0,99±0,001 для озимого стрілкуючого і нестрілкуючого та ярого підвиду), сильний зв’язок між врожайністю і масою цибулини (r = 0,84±0,006 для озимого стрілкуючого, 0,91±0,003 для озимого нестрілкуючого, 0,85±0,006 для ярого підвиду), врожайністю і періодом вегетації (r = 0,83±0,007 для озимого стрілкуючого, 0,78±0,003 для озимого нестрілкуючого, 0,70±0,005 для ярого підвиду). Встановлено, що при розробці моделі сорту Allium sativum L. subsp. Sagittatum, селекційна робота повинна бути направлена на скоростиглість, тобто робити добір середньо- і скоростиглих зразків (з періодом вегетації до 115 діб) та врожайністю ≤14,03 т/га і більше. Для створення сорту часнику озимого нестрілкуючого (Allium sativum L. subsp. Vulgare) потрібно робити добір ранньостиглих зразків (з періодом вегетації до 95 діб) і врожайністю не нижче 14,52 т/га. У селекції часнику ярого (Allium sativum L. subsp. Vulgare) треба добирати скоростиглі зразки (з періодом вегетації до 100 діб) і врожайністю не нижче ≤6,04 т/га. У всіх підвидів часнику також обов’язковими параметрами є підвищений вміст сухої речовини і ефірної олії, що сприятиме їх лежкості. Висновки. Серед досліджуваних зразків базової колекції виділено генотипи з покращеними показниками продуктивності і якості, а саме: сорти Джованна, Аполлон – придатні для широкого впровадження та перспективні зразки для подальшої селекції: A.s.25/16; A.s.40/16; A.s.16/16; A.s.44/17; A.s.33/16; A.s.35/16; A.s.43/17; A.s.44/17; A.s.51/17; A.s.52/17; A.s.54/17; A.s.55/17; A.s.56/17.

АДАПТИВНА МІНЛИВІСТЬ ГІБРИДІВ ПОМІДОРА У ПРАВОБЕРЕЖНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

2024-11-27T14:21:35+02:00

Метою передбачалося дослідити прояв адаптивної мінливості гібридів помідора в умовах Лісостепу України. Упродовж 2013–2023 рр. у польових умовах (м. Умань, 48°46′N, 30°14′E) досліджено шість раніше поширених, а нині перспективних гібридів помідора в зоні Лісостепу Княжич F1 (st)*, Силует F1, Emrero F1, Bostina F1, Мерліс F1, Brightina F1. Аналіз одержаних даних проведено загальноприйнятими методами польових і статистичних досліджень. Під час проведення досліджень вивчено кількість квіток, ступінь їх зав’язування і відповідно кількість плодів на рослині, середню масу товарного плоду, динаміку формування врожаю та параметри адаптивності за вище вказаними ознаками. У результаті одержаних даних визначено перспективні гібриди з метою отримання високого врожаю для споживання в свіжому вигляді та дешевої сировини для переробної промисловості у Лісостепу України. Виявлено, що даній кліматичній зоні найкраще відповідають гібриди Силует F1, Bostina F1 і Brightina F1 з середньою врожайністю 49,7, 48,9 і 49,8 т/га відповідно до гібриду та великою масою плоду – 97–114 г. У результаті досліджень процесів карпогенезу виявлено, що чим менша кількість квіток утворюється – тим більша ступінь їх зав’язування й середня маса плоду. Найбільша частка зав’язування плодів відзначено в гібриду Bostina F1 – 89%, в інших – 72–82%. Вивчення ступеня варіювання ознак показало середню варіацію кількості квіток, CV = 14% та слабку кількості плодів, CV = 8%. Проведені дослідження засвідчили, що плоди помідора з найбільшою масою (від 107 до 128 г) утворювалися у 2013, 2014, 2021 і 2023 рр. – з оптимальним зволоженням, а мінімальної маси плоди – у 2015, 2016, 2019 і 2022 рр. – 74–82 г. У середньому істотно більшу масу плоду від стандарту формували гібриди Силует F1, Bostina F1, Brightina F1, також відзначено два гібриди, які утворювали стабільно великі за масою плоди – Силует F1, і Bostina F1. У середньому за період досліджень всі дослідні варіанти достовірно переважали стандарт. Генетико-статистичний аналіз ознаки «урожайність» показав, що гібриди Силует F1, Emrero F1, Bostina F1, і Brightina F1 були стабільними, а гібриди Силует F1, Bostina F1, Мерліс F1, Brightina F1 адаптивними. Виявлено низьке співвідношення генетичної й екологічної варіації ознак CVG/CVA = 0,36–0,37, що вказує на те, що, біологічний потенціал гібридів помідора реалізується неповністю.

ГЕРБАРІЙ УМАНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ САДІВНИЦТВА (UM): ІСТОРІЯ, СЬОГОДЕННЯ (ДО 180 РІЧЧЯ ЗАПОЧАТКУВАННЯ ГЕРБАРІЮ)

2024-11-27T16:30:52+02:00

У статті розкрито історію заснування гербарію (UM), сьогодення та його наукове значення. Фондове зібрання гербаризованих зразків є унікальним та представляє світове фіторізноманіття. Гербарій формувався цілеспрямовано: шляхом збору рослин під час здійснення наукових експедицій, обміну між гербарними установами, за рахунок дарунків любителів природознавства, студентами під час опанування навчальних курсів з ботаніки, дендрології, лісівництва й ін. Гербарій Уманського національного університету садівництва (UM) засновано 1844 р. в м. Одеса на базі Головного училища садівництва. Цьогоріч йому виповнюється 180 років. На той час під керівництвом першого директора училища Олександра Давидовича Нордмана були розпочаті планомірні збори інтродукованих рослин на базі ботанічного саду, дослідження околиць Бесарабії, Криму під час експедиційних виїздів, навчальних практик учнів. Історія у одеський період гербарію з 1849 р. пов’язана з викладачем ботаніки училища Христофором Ісідоровичем Гербановським; в уманський період з 1859 р. – з ботаніком і лісівником Миколою Івановичем Анненковим. Гербарій збагачується надходженнями природної флори Умані, дендрофлори, інтродуцентів відкритого і захищеного ґрунту теплично-оранжерейного комплексу Уманського училища землеробства і садівництва. Виокремлено іменні колекції учнів училища, як Йозефа Конрадовича Пачоського – 410 гербарних зразків (г.з.); дендрологічний – Юліуса Робертовича Ланцького (1982 г.з.); Мечислава Блонського (понад 100 г.з.) й інших, які досліджували регіональну флору своєї місцевості та Уманщини. Наукова частина гербарію представлена іменними тематичними колекціями викладачів ботаніки – І. І. Білоуса, О. С. Бондаря, В. С. Горячевої, В. А. Гаврилюка, Н. І. Кутової, Т. О. Кравець, О. В. Свистун, М. І. Парубок, Т. В. Мамчур. Колекції представлені гербарними зборами таксонів Криму, Карпат, Умані, та околиць, дендропарку «Софіївка», регіонів України, які зібрано під час ведення наукових досліджень, здійснених ботанічних експедицій. Гербарій (UM) належить до п’ятірки найстаріших гербаріїв України (LW, 1783, CWU, 1825, LWS, 1832, CHEM, 1963) (Гербарії України, 2011). Його фонди становлять 27 712 г.з. судинних рослин, які розподілено на історичну, наукову та навчальну частини. Серед них відмічено мікологічні, ліхенологічні, бріологічні, альгологічні, карпологічні колекції. У період 2013–2015 рр. проведено інвентаризацію колекцій куратором доцентом Т. О. Кравець, правонаступником доцентом – Т. В. Мамчур і С. А. Оратівською. У 2016 році гербарій було зареєстровано в Index Herbariorum (New York) із присвоєнням ідентифікатора (акронім) – UM. 13 лютого 2024 р. гербарій (UM) долучився до світової мережі та інфраструктури даних GBIF – the Global Biodiversity Information Facility (Глобальний інформаційний фонд з біорізноманіття), який бере участь у формуванні баз даних історичних колекцій доступних для опрацювання як української, так і міжнародної наукової спільноти. Наукове значення гербарію (UM) є унікальним, а фондові зібрання фіторізноманіття упродовж 180-річчя свого існування зафіксували історію та етапи досліджень рослин, зокрема й інтродукційної роботи в Одесі, Умані. Фонди (UM) є значно цінними в історичному аспекті, нині з них створені наукові і навчальні колекції, що є основою для пошуку природної й культурної флори України. Подальша робота з гербарієм полягає в оприлюднені гербарію (UM) у виданні Index Herbariorum Ucrainicum, оскільки на час його видання, в 2011 році він був маловідомим.

ФЕНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОСТУ ТА РОЗВИТКУ ТЕТРAГОНОЛОБУСА ПУРПУРОВОГО (TETRAGONOLOBUS PURPUREUS MOENCH.) ЗАЛЕЖНО ВІД ТЕРМІНІВ СІВБИ

2024-11-27T16:14:52+02:00

Оптимізація термінів сівби є ключовим фактором для підвищення врожайності, оскільки вона вимагає індивідуального підходу до управління кожним полем з урахуванням погодних умов та фаз розвитку рослин. Метою дослідження було з’ясувати, як різні терміни сівби тетрaгонолобуса впливають на строки та на швидкість проходження основних фаз розвитку рослин та як ці процеси залежать від генетичних особливостей рослин та умов вирощування в Київській області. Для вивчення поставленого завдання було використано комплекс методів, що включав польові дослідження – елементів технології вирощування, використання візуальних спостережень – дозволило детально описати особливості росту та розвитку рослин, та статистичний аналіз – дав змогу кількісно оцінити вплив різних факторів на ці процеси. Залежно від варіанту досліду сходи тетрaгонолобуса спостерігали з 18 травня до 16 червня. Найкоротший термін сівба-сходи (11 діб) відмічено за посіву в пізньовесняний 2-й та літній термін. За контрольного терміну сівби сходи отримали на 30 добу. Початок цвітіння припав на період з 17 червня до 6 липня, а технічна стиглість – з 26 червня до 11 липня, і біологічна стиглість – з 8 липня до 25 липня. Для літньої сівби був зафіксований найкоротший вегетаційний період (39 діб), а найдовший (51 добу) – для ранньовесняної. Дослідження показало, що терміни сівби значно впливали на тривалість фенологічних фаз. Ранні терміни сівби порівняно з пізніми характеризувалися більш тривалим проходженням міжфразних періодів розвитку рослин. Встановлено, що для повного циклу розвитку тетрагонолобуса від сівби до дозрівання бобів було необхідно забезпечити суму ефективних температур (понад 10 °C) в межах 561,3–580,5 °C з кількістю опадів 60,3–149,9 мм. Результати дослідження є науково обґрунтованою основою для розробки рекомендацій щодо вирощування тетрагонолобуса в умовах Київщини, що дозволить підвищити врожайність та якість продукції.

ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ АПІКАЛЬНИХ МЕРИСТЕМ ДЛЯ РОЗМНОЖЕННЯ ВИНОГРАДУ IN VITRO

2024-11-27T16:18:55+02:00

Одним із способів отримання рослин винограду, вільних від вірусних, мікоплазмових хвороб та бактеріального раку є метод культури апікальних меристем. Ефективність цієї технології залежить від того, яка кількість ініціальних експлантів буде морфогенно активною, успішно приживатися на поживному середовищі та регенерувати у рослини. Метою роботи було визначити вплив поживних середовищ та розмірів апікальних меристем винограду in vitro на їх регенераційну здатність. У роботі використовували біотехнологічні, лабораторні та статистичні методи досліджень для визначення приживлюваності, рівня регенерації ініціальних експлантів, кількості утворених пагонів, висоти рослин-регенерантів. Дослідження проводили на мікроклонах винограду технічного сорту Каберне Совіньйон клон 15. На приживлюваність апікальних меристем винограду in vitro впливали їх розмір та склад поживного середовища. Найбільше життєздатних апікальних меристем було отримано з ініціальних експлантів розміром 0,5–0,7 мм (30,0–56,0%) та 0,8–1,0 мм (33,0–58,0%). Для їх культивування слід використовувати поживне середовище з підвищеним вмістом вітамінів і фітогормонів (МС 2). Порівняно з контролем (МС за прописом) на середовищі МС 2 збільшувалася кількість пагонів на 80,0%, висота пагонів – на 65,7% для ініціальних експлантів розміром 0,5–0,7 мм та на 53,8 і 55,0% для ініціальних експлантів розміром 0,8–1,0 мм. Результати статистичного аналізу довели достовірність отриманих результатів та дали змогу встановити вплив кожного чинника на отримання результативних показників. На показники приживлюваності апікальних меристем, кількість регенерованих пагонів, їх висоту найбільший вплив мав чинник А (склад поживного середовища) – 39,6–54,4%, на прояв рівня регенерації апікальних меристем – чинник Б (розмір апікальних меристем) – 38,5–52,9%.

ПЕРЕДЗБИРАЛЬНЕ ДОСТИГАННЯ ЯБЛУК СОРТУ РЕНЕТ СИМИРЕНКА ЗА ОБРОБКИ ДЕРЕВ ЕТИЛЕНПРОДУЦЕНТОМ

2024-11-27T16:23:06+02:00

Стаття присвячена дослідженню змін активності емісії етилену, фізико-хімічних показників та індексу Стрейфа яблук сорту Ренет Симиренка у передзбиральний період залежно від обробки дерев етиленпродуцентом. Етрел (етефон) широко застосовують у плодоносних насадженнях яблуні, груші, вишні і сливи для блокування процесів росту, проріджування зав’язі та прискорення достигання плодів, в Україні ж зареєстрований для прискорення достигання томатів і запобігання виляганню посівів зернових культур. Дослідження у 2012–2013 рр. проводили в Уманському національному університеті садівництва. Дерева пізньозимового сорту Ренет Симиренка за два тижні до очікуваного збирання врожаю обробляли фізіологічно активною речовиною Етрел (етефон, 180 г/га) з додаванням КАНО (калійна сіль α–нафтилоцтової кислоти, 20 г/га); контрольні ділянки обприскували водою. За загальноприйнятими методиками кожні сім днів після обробки визначали етилен-активність, йод-крохмальну пробу, масу плодів, щільність м’якуша, основне забарвлення, вміст сухих розчинних речовин та індекс Стрейфа. Встановлено, що обприскування насаджень яблуні пізньозимового сорту Ренет Симиренка Етрелом в суміші з КАНО за два тижні до збирання врожаю не впливає на зміну маси яблук у передзбиральний період, у той же час прискорюється деградація в плодах крохмалю – показник йод-крохмальної проби за 14 діб після обробки в 1,6 раза вищий, порівняно з її відсутністю. Обробка етиленпродуцентом суттєво активізує зниження щільності м’якуша, зміну основного забарвлення (вищий рівень відбивання шкіркою світла на хвилі 675 нм) і вмісту сухих розчинних речовин, удвічі прискорюючи процес достигання (за індексом Стрейфа), та підвищуючи етилен-активність плодів у післязбиральний період.

ҐРУНТОВІ УМОВИ ТА УРОЖАЙНІСТЬ НАСАДЖЕНЬ ЯБЛУНІ СОРТУ ЧЕМПІОН АРНО ЗАЛЕЖНО ВІД ОПТИМІЗОВАНОГО УДОБРЕННЯ

2024-11-27T16:28:00+02:00

У сучасному садівництві спостерігається подвійна тенденція щодо родючості ґрунту та продуктивності екосистем. З одного боку, через інтенсивне використання земель відбувається їх деградація, що призводить до погіршення агрохімічних властивостей, забруднення ґрунтів та зниження врожайності рослин. З іншого боку, застосування науково обґрунтованих методів обробітку ґрунту та систем удобрень сприяє підвищенню ефективності мінеральних добрив, збереженню родючості ґрунтів і збільшенню врожайності культур. Розглянуто результати досліджень впливу оптимізованої системи удобрення на основні показники родючості чорнозему опідзоленого та врожайність дерев яблуні сорту Чемпіон Арно в Правобережному Лісостепу України. Дослідження проводили упродовж 2021–2023 рр. у дослідному насадженні яблуні Уманського національного університету садівництва. Об'єктами дослідження були різні варіанти удобрення дерев яблуні сорту Чемпіон Арно на підщепі ММ.106. В результаті досліджень виявлено незначне зниження гумусованості ґрунту, в залежності від варіанту удобрення, від 0,01% до 0,06%. За період проведення досліджень вміст нітратного азоту (за нітрифікаційною здатністю) в ґрунті був найвищим у варіантах N120P90K90 (виробничий контроль) та NРКрозрахунковий, хоча дещо нижче оптимального рівня. Вміст у ґрунті рухомих сполук фосфору був вище оптимального рівня по всіх досліджуваних варіантах тоді, як обмінного калію лише де вносилося повне мінеральне добриво N120P90K90. Найвищу врожайність плодів яблуні сорту Чемпіон Арно (33,4 т/га) отримано за внесення розрахункової норми NPK з доведенням їх до оптимальних рівнів з додатковим підживленням навесні та восени азотом та бором та застосуванням Вуксал Біо Аміноплант, де врожайність плодів вища на 37% порівняно з неудобрюваними деревами та на 24% порівняно з виробничим контролем, де щорічно вносили N120P90K90. Внесенням розрахованих за результатами агрохімічного аналізу ґрунту норм добрив у саду створюються оптимальні рівні вмісту в кореневмісному шарі доступних для рослин сполук і форм елементів живлення. Ці зміни в показниках родючості ґрунту чорнозему опідзоленого сприяють більш оптимізованому мінеральному живленню і, відповідно, підвищують продуктивність яблуневих дерев.

ЯКІСТЬ БОРОШНЯНИХ ВИРОБІВ НА ОСНОВІ БОРОШНА ПОЛБИ

2024-11-27T16:42:32+02:00

Стаття присвячена дослідженням якості борошняних кондитерських виробів та розроблення їх рецептур виготовлених із заміною частини пшеничного борошна на полб'яне, яке має ряд важливих технологічних особливостей, що характеризують її як цінну сировину для харчової промисловості. Обґрунтовано доцільність застосування у виробництві кондитерських виробів борошна із зерна полби, що відрізняється високим вмістом білка (на 5% більше, ніж у пшениці), харчових волокон (кількість перевищує у 2,5 рази), вітамінів (В5, В9, холін), мінеральних речовин та дасть можливість отримувати борошняні вироби з підвищеною харчовою цінністю. Досліджено можливість та доцільність використання полб'яного борошна у виробництві напівфабрикатів та виробів із тіста. Збільшення частки борошна полб'яного сприяло збільшенню пластичної деформації до 3,8525 мм (для зразка із заміною 50% борошна пшеничного на борошно полб'яне), полб'яне борошно має більший розмір частинок, нижчу сумарну площу поверхні та повільнішу поглинальну здатність води колоїдами, що є причиною більш виражених пластичних властивостей тіста. Встановлено, що заміна частини пшеничного борошна полб'яним в рецептурі здобного печива покращує структурно-механічні властивості тіста та виробів: пластичність збільшується на 11,5%, що підвищує здатність до набухання. Розроблено та оптимізовано рецептуру здобного печива з суміші пшеничного та полб'яного борошна з заміною пшеничного борошна на полб'яне у кількості 20%. Органолептична оцінка розроблених модельних зразків здобного печива із застосуванням балової шкали показала, що вироби мали правильну форму, без здуття, горіховий смак та шорстку поверхню, інтенсивність яких залежала від вмісту у виробах полб’яного борошна. Встановлено, що збільшення дозування полб'яного борошна сприяло закономірному збільшенню масової частки загальної золи печива, що пов'язано з більшою кількістю зольних елементів у полб'яному борошні. Дослідження впливу різного співвідношення пшеничного та полб'яного борошна в суміші на якість здобного печива дозволило зробити позитивний висновок про спільне застосування цих видів борошна у складі здобного печива.

ПРОГНОЗУВАННЯ ВМІСТУ ВІТАМІНУ С У ПЛОДАХ ВИШНІ У БЕЗВІДХОДНОМУ ЛАНЦЮЗІ ВИКОРИСТАННЯ ПЛОДОВОЇ СИРОВИНИ

2024-11-27T16:47:48+02:00

Сучасні умови сьогодення спонукають виробників до впровадження у виробництво асортименту плодової продукції конкурентоспроможних культур з одночасним формуванням споживчих властивостей, високої харчової та біологічної цінності з метою подальшого вдосконалення безвідходного ланцюга використання плодової сировини. Проблема формування та відбору якісних плодів кісточкових культур та їх безвідходне використання в гуманітарному контексті набуває актуальності. Збереження та вживання плодів з підвищеним вмістом БАР має вирішальне значення на територіях що характеризуються стихійними лихами, раптовими та затяжними конфліктами. Південь Степової зони України на даний час є регіоном постійної вразливості та нестабільності, тому особливої уваги потребує питання насичення ринку фруктами, зокрема плодами вишні з підвищеним вмістом основних мінералів та вітамінів. Одним з цінних природних антиоксидантів, що входить до складу плодів вишні є вітамін С. Нині зростає інтерес до необхідності підбору не лише культур, але і окремих сортів з більш високим умістом вітаміну С. Зважаючи на це, метою нашої наукової роботи було здійснити наукове обґрунтування частки впливу абіотичних погодних факторів та сортових особливостей на накопичення вітаміну С у плодах вишні та представити математичну модель, аналіз якої дозволить виявити погодні параметри, що впливають на формування досліджуваного показника у плодах. За результатами експериментальних досліджень визначено, що оптимальним середнім вмістом аскорбінової кислоти на рівні 9,59% та варіативністю показника – 14,0% характеризувалися плоди сорту «Встрєча». Визначено, що на формування фонду аскорбінової кислоти вирішальне значення мають погодні умови (фактор А) з часткою впливу – 69,2%. Проведений кореляційний аналіз показав наявність кореляційної лінійної залежності між сьома погодними факторами (Хі, i=1..7) та вмістом аскорбінової кислоти (Y2) в плодах вишні. Значення парних коефіцієнтів кореляції ry1xi, ry2xii=1…7 знаходяться в межах інтервалу [– 0,55; 0,55], що показує наявність впливу між цими погодними факторами та досліджуваними показниками. Для формування фонду аскорбінової кислоти надважливим абіотичним фактором визначена середньомісячна сума опадів у травні -Δx1 – 37,11%.

ЗАСТОСУВАННЯ ПЮРЕ ГАРБУЗОВОГО В ТЕХНОЛОГІЇ БІСКВІТА

2024-11-28T08:00:07+02:00

У статті наведено вплив застосування пюре гарбузового на фізико-хімічні (упікання, усушка, кислотність, вологість, об’єм виробу, його маса) та органолептичні (зовнішній вигляд, стан м’якуша, запах і смак) показники якості кексу. У результаті проведених досліджень встановлено, що застосування пюре гарбузового впливає на показники якості бісквіта. Так, найвищий показник упікання у контрольному варіанті – 23,8%. Застосування 5–20% пюре гарбузового знижує упікання до 20,7–22,2% або на 7–15% порівняно з контролем. Застосування пюре гарбузового збільшує усушку бісквіта від 0,8 до 2,2%. Найвищий показник об’єму бісквіта в контрольному варіанті, і він становить 395 см3/100 г тіста. Застосування 5–20% пюре гарбузового зменшує показник об’єму бісквіта до 213 см3/100 г тіста. Кислотність виробів у межах норми і змінюється від 1,2 до 1,6 град. Результати проведених досліджень свідчать, що використання пюре гарбузового збільшує масу бісквіта зі 100 г тіста. Показники варіюють від 75,4 до 77 г. Колір м’якуша при добавлянні 5-ти відсотків пюре гарбуза залишається такий самий, як і при контролі, а саме світло-жовтий. В усіх інших випадках колір м’якуша досягає жовтуватого відтінку. Еластичність м’якуша на контролі, добавлянні 5-ти, 10-ти відсотків пюре гарбузового залишається ніжною. Однак при більш високому добавлянні пюре (15 і 20%) консистенція м’якуша переходить в більш вологу та соковиту. Провівши дослідження трьох зразків бісквіту з добавлянням пюре гарбузового можна зробити висновок, що всі зразки мають характерний цьому виду відповідно до затверджених рецептур споживчий запах і смак, без стороннього присмаку та відчуттів. Вироби з добавлянням 5% пюре гарбузового не мають запаху та смаку гарбуза в бісквіті. Вироби з добавлянням 10 і 15% пюре гарбузового мають запах і смак гарбуза, який виявляється окремими експертами. Описана тенденція стосується застосування найбільшої кількості пюре гарбузового. При цьому рівень виявлення запаху та смаку гарбуза змінювався в широкому діапазоні – від його відсутності до сильного значення.

ОПТИМІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ СУШІННЯ ПРОДУКТІВ ДРОБЛЕННЯ НАСІННЯ СОЇ ОЛІЙНОГО ВИРОБНИЦТВА

2024-11-28T08:41:58+02:00

Отримання олії з насіння сої екструзійно-пресовим способом передбачає його сушіння до вологості 8,0–8,5%. Витрати енергії для сушіння можуть на 300–400% і більше перевищувати розрахунково необхідні для випаровування вологи. Дроблення прискорює термовологообмінні процеси в окремій часточці продукту, але є причиною деяких негативних явищ: зменшує об’єм робочих газів та збільшує аспіраційні відноси під час сушіння. Мета досліджень – визначення швидкості руху робочих газів у відвідних коробах зерносушарки за сушіння дробленого насіння сої. Швидкість робочих газів у відвідних коробах зерносушарки моделювали у програмному середовищі SOLIDWORKS. Сушіння дробленого насіння сої проводили в режимі періодичної дії (порційному) зерносушарки ДСП-32ОТ. За контроль взяли ціле насіння сої. Зважування насіння сої до та після сушіння проводили на автомобільних вагах. За результатами моделювання побудовано рисунок показників тиску робочих газів в перерізі, що розташований у центральній площині повітропроводів та газорозподільчих камер. Спостерігався значний перепад тиску (200 Па) в середині газорозподільчих камер: зони підвищеного тиску – навпроти входів повітропроводів, найнижчого – у центральній частині. Поєднання високої швидкості та тиску робочих газів у верхній частині газорозподільчої камери стало причиною різкого збільшення швидкості у верхньому ряду відвідних коробів першої секції. Фактично середня, визначена анемометром, швидкість робочих газів становить 4,2 м/с, що підтверджує результати симуляції SOLIDWORKS Flow. Комп’ютерна симуляція дозволила виявити окремі ряди відвідних коробів, швидкість робочих газів у яких значно вища, за середні показники. Виявлена значна розбіжність у показниках швидкості робочих газів в межах однієї зони зерносушарки, що є наслідком несиметричного під’єднання повітропроводів. Зменшення перерізу підвідних газорозподільних коробів у зонах з високою швидкістю відпрацьованих робочих газів, дозволить її зменшити та знизити втрати маси продуктів дроблення насіння сої.

ВИКОРИСТАННЯ МАКУХИ ГІРЧИЧНОЇ У ТЕХНОЛОГІЇ ХЛІБА

2024-11-28T08:47:39+02:00

Серед харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання особливе місце посідає продукція, що розробляється з гарантованим внесенням із сировиною значної кількості поживних речовин: білка, жиру, безазотистих екстрактивних речовин. Продукти перероблення насіння гірчиці мають високу харчову і енергетичну цінність, що свідчить про можливість їхнього використання у виготовленні харчових продуктів. Метою дослідження було визначити властивості макухи гірчичної для обґрунтування складу борошняної сировини в рецептурі тістових пшеничних виробів. Вивчено різні види борошняної сировини з насіння олійної культури гірчиці та досліджено теоретичні й практичні аспекти для обґрунтування технології пшеничних виробів. Макуху гірчиці сушили, подрібнювали і додавали у різних співвідношеннях (3%, 5%, 10%, 15%) до рецептури тіста з борошна пшеничного вищого сорту. Додавання борошна з макухи гірчиці вплинуло на характеристики тіста шляхом збільшення вологості та розпливчастості, одночасно зменшився час формування тіста. Збільшення частки борошна гірчиці понад 15% від загального об’єму суміші борошна зумовить небажане сповільнення процесів бродіння. Введення до рецептурного складу звичайних пшеничних тістових виробів, борошна гірчичного в кількості 10% є оптимальним, так як підвищить їхню біологічну цінність, збагативши поживними речовинами, при цьому суттєво не знизивши реологічні технологічні характеристики та кислотність. Варто зазначити, що реологічні показники експериментальних зразків з додаванням борошна гірчиці білої (Sinapis alba L.) мали менше відхилення від контрольного варіанту, ніж у зразках із борошном гірчиці сарептської (Brassica juncea (L.) Czern.). Отже, дослідження властивостей макухи гірчичної шляхом додавання її у вигляді борошна до рецептури тістових пшеничних виробів є перспективним та потребує подальшого вивчення через оцінювання готових виробів.

ВПЛИВ СИСТЕМИ ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ ТА УДОБРЕННЯ НА ЗАБУР’ЯНЕНІСТЬ ПОСІВІВ ПШЕНИЦІ ЯРОЇ В УМОВАХ ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ

2024-11-27T14:46:59+02:00

Наведено результати оцінки протибур’янової ефективності способів основного обробітку ґрунту при вирощуванні пшениці ярої у Правобережному Лісостепу України. Пріоритетом у технології захисту посівів зернових культур є зменшення кількості шкідливих організмів. Наразі, в Україні спостерігається тенденція до введення біологічних та агротехнічних прийомів захисту рослин від бур’янів, значну роль у цьому відіграють правильно підібраний основний обробіток ґрунту та система удобрення. Високий рівень сегетальної рослинності у посівах сільськогосподарських культур знижує кількість і якість урожаю, за рахунок зменшення кількості продуктивних стебел і надземної маси культури. В системі контролю бур’янів у агроценозах пшениці ярої значну роль відіграють рівень удобрення та система основного обробітку ґрунту з урахуванням морфологічних особливостей бур’янів, досліджуваної культури, а також погодних умов. Метою досліджень було вивчення потенційної та фактичної забур’яненості посівів пшениці ярої залежно від особливостей основного обробітку ґрунту та удобрення в умовах Правобережного Лісостепу. В умовах виробничого досліду Житомирської області досліджено вплив потенційної засміченості ґрунту насінням бур’янів залежно від особливостей основного обробітку ґрунту. Також, при глибокому обробітку ґрунту кількість насіння збільшилися по горизонтах від 0–10 см до 20–30 см, де їх накопичення становило 42%. Аналіз забур’яненості агроценозу пшениці ярої перед збиранням урожаю показує, що підвищений протибур’яновий ефект має щорічна оранка на глибину 20–22 см. Встановлено, що на удобреному фоні фактична забур’яненість була вища по кількості і сухій масі бур’янів. Так, на фоні удобрення N30P30K30 збільшилася кількість буянів на 0,9–4,1 шт./м2 порівняно з неудобреним варіантом. Але, при рівні удобрення N60P60K60 забур’яненість була дещо меншою і коливалася у мажах 0,8–3,0 шт./м2.

ВИВЧЕННЯ БІОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ КАЛІФОРНІЙСЬКОЇ ЩИТІВКИ (QUADRASPIDIOTUS PERNICIOSUS COMST.) В УМОВАХ ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

2024-11-27T15:14:25+02:00

У статті висвітлені питання шкідливості та поширення – каліфорнійської щитівки (Quadraspidiotus perniciosus Comst.) в плодових насадженнях України. Встановлено, що тісний зв'язок Q. perniciosus з рослинами, дрібні розміри, скритий спосіб життя, багатоїдність, висока плодючість і екологічна пластичність дозволяє цьому шкіднику широко розповсюджуватися і, незважаючи на щорічні захисні заходи, ареал каліфорнійської щитівки дедалі розширюється на території України, що зумовлено відсутністю стійких проти неї сортів плодових, високоефективних хімічних препаратів для застосування як у колективних, так і присадибних господарствах. Проаналізовано питання пошуку можливостей з удосконалення заходів обмеження чисельності шкідника, шляхом уточнення біологічних особливостей розвитку каліфорнійської щитівки з урахуванням кліматичних змін які відбуваються на території України, з метою визначення більш точних строків проведення захисних заходів для регуляції її чисельності. Моніторинг виходу і розселення личинок каліфорнійської щитівки є одним із найбільш необхідних елементів системи заходів, тому, що по виходу личинок мандрівниць каліфорнійської щитівки плануються строки обробок хімічними препаратами. З’ясовано, що частина зимуючих личинок каліфорнійської щитівки навесні не активізується, а залишається в стані діапаузи упродовж усього вегетаційного періоду. Отримані дані по середньодобовій температурі повітря, з якої почався розвиток шкідника після зимівлі. Встановлено за допомогою смужок з хлорвінілової стрічки, які намазували клеєм «Пестифікс», календарні строки виходу личинок мандрівниць першого і другого покоління, вивчена динаміка виходу личинок, тривалість розвитку окремих стадій шкідника залежно від щільності популяцій, визначена відповідна сума ефективних температур на початок виходу личинок мандрівниць з метою встановлення більш точних дат проведення захисних заходів для регуляції чисельності цього шкідника в екосистемі плодових культур.

ЗАРАЖЕННЯ ВОВЧКОМ (ОROBANCHE CUMANA WALLR.) РІЗНИХ ГІБРИДІВ СОНЯШНИКУ З НЕОДНАКОВОЮ СТІЙКІСТЮ ДО ПАРАЗИТУ

2024-11-27T16:10:57+02:00

Проведено вивчення процесу зараження Оrobanche сumana різних гібридів соняшнику з неоднаковою стійкістю до паразиту для оцінки клітинних механізмів резистентності. При зараженні вовчком реакція резистентності гібридів соняшнику не відбувалася на ранніх стадіях життєвого циклу паразита: перед прикріпленням, після проростання та прикріплення до коренів (до утворення гаусторія) і після формування гаусторія. Отримані результати свідчать про те, що усі гібриди соняшнику уражувалися патогеном. Проте ступінь зараження вовчком соняшнику була різною і залежала від неоднакової резистентності гібридів. Гібридів соняшнику, що мали повний імунітет до Orobanche cumana, не було виявлено. Усі досліджувані гібриди соняшнику мали різну постгаусторіальну стійкість до паразиту, коли частина гаусторіїв вовчка гинула після виникнення гіперчутливої реакції, а частина їх встановлювала ефективні судинні зв’язки з господарем і далі розвивалася у бруньки, які перетворювалися пізніше у квітконосні стебла, що виносили суцвіття на поверхню ґрунту. Вивчення процесу зараження вовчком різних гібридів соняшнику з неоднаковою стійкістю до паразиту на ранніх етапах інфікування свідчить про можливість використання даного підходу у селекції соняшнику для вивчення резистентності рослин до патогена і спостерігання ранніх стадій взаємодії між паразитичною рослиною та її господарем від індукції проростання насіння до стадії горбика та оцінювання гібридів і селекційного матеріалу. Процес інфікування клітин і виникнення зворотних імунних відповідей у рослин при заражені патогенами має схожі риси і однотипний перебіг захисних реакцій. Етапи зараження вовчком соняшника відбуваються у часі дуже точно і скориговано. Як правило, проникнення вовчка при прегаусторіальний резистентності зупиняється в корі кореня соняшника на 7–10 день і пов’язано з потемнінням проростків паразита і їх поступовим відмиранням. При постгаусторіальний стійкості рух патогена гальмується в ендодермі або після досягнення центрального циліндра на 15–20 день та викликає некроз горбиків, що не дає встановити ефективні судинні зв’язки з господарем.