ОСОБЛИВОСТІ СЕЗОННОГО РИТМУ РОЗВИТКУ РОСЛИН АКТИНІДІЇ (ACTINIDIA LINDL.) В УМОВАХ ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.31395/2310-0478-2019-2-84-88Ключові слова:
актинідія, сорт, фенологічні фази розвитку рослин, маточні рослини, стеблові живціАнотація
Наведено результати досліджень з вивчення ефективності інтродукування в Правобережний Лісостеп України і вивчення фенологічних особливостей росту і розвитку сортів актинідії (Actinidia Lindl.) та розглянуто строки проходження фенологічних фаз сезонного циклу росту і розвитку маточних рослин. Узагальнено найбільш популярні для озеленення і використання в садівництві сорти актинідії (Actinidia Lindl.) та рекомендовано для культивування в ґрунтово-кліматичних умовах Правобережного Лісостепу України. Доведено, що кліматичні умови Правобережного Лісостепу України забезпечують проходження повного циклу сезонного розвитку рослинам інтродукованих сортів актинідії. Тривалість від набрякання, розтріскування і розкриття бруньок до початку достигання плодів, залежно від сорту, становить 121–157 діб, плоди повністю достигають, утворюють схоже насіння, що свідчить про успішну інтродукцію цих сортів у Правобережний Лісостеп України. Ріст пагонів у рослин актинідії нерівномірний впродовж періоду вегетації. Інтенсивність та тривалість ростових процесів залежить від сорту, типу пагонів (вегетативні, генеративні та вегетативно-генеративні), температури повітря і кількості опадів. Доведено, що період найактивнішого росту вегетативних та вегетативно-генеративних пагонів припадає на червень–середину липня, пагони чоловічих рослин актинідії вирізняються інтенсивнішим ростом порівняно з пагонами жіночих рослин. Досліджувані сорти актинідії характеризуються високою вегетативною продуктивністю, яка є біологічною основою для кореневласного розмноження.
Посилання
Бублик М. О. Основні завдання щодо координації та методики наукових досліджень у садівництві. Садівництво : Міжвід. тематич. наук. збірн. Київ : Нора-прінт, 2000. С. 5–17.
Бейдеман И.Н. Методика фенологических наблюдений при геоботанических исследованиях. Москва: Изд-во АН СССР, 1954. 128 с.
Бейдеман И.Н. Методика изучения фенологии растений и растительных сообществ. Методические указания. Новосибирск, Сибирское отделение изд-во «Наука», 1974. 155 с.
Геоботанічне районування Української РСР. Київ: Наукова думка, 1977. 306 с.
Жученко А. А. Адаптивный потенциал культурных растений. Кишинев : Штиинца, 1988. 767 с.
Зайцев Г.Н. Фенология древесных растений. Москва: Изд-во «Наука», 1981. 118 с.
Колісніченко О.М. Сезонні біоритми та зимостійкість деревних рослин. Київ: Фітосоціоцентр, 2004. 176 с.
Программа и методика сортоизучения плодовых, ягодных и орехоплодных культур / под общ. ред. Е. Н. Седова и Т. Л. Огольцовой. Орел : ВНИИСПК. 1999. 605 с.
Скрипченко Н.В. Інтродукція видів роду Actinidia Lindl. В Лісостепу України. (ріст, розвиток, особливості розмноження): автореф. дис.. … канд.. біол.. наук. 03.00.05 / Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України. Київ 2002. 20 с.
Скрипченко Н.В. Особливості росту і розвитку видів актинідії Інтродукція рослин. 2000. № 1. С. 170–172.
Фенология древесных растений [Электронный ресурс] / Агроархив. Сельскохозяйственные материалы. 2015. Режим доступа: http://agro- archive.ru/dendrologiya/262-fenologiya-drevesnyh-rasteniy.html.
Шнелле Ф. Фенология растений. Перевод с немецкого. Ленинград: Гидрометеоиздат, 1961. 260 с.
Шульц Т.Э. Общая фенология. Ленинград: Наука, 1981. 188 с.
Шовган А.Д. Фенологічні спостереження за деревними рослинами. Львів: УкрДЛТУ, 1998. 23 с.
Hudson I.L., Keatley M.R. (eds.) Phenological Research. Methods for Environmental and Climate Change Analysis. Springer, 2010. 522 p.
Schwartz M.(ed.). Phenology: An Integrative Environmental Science. Second Edition. Springer, 2013. 610 p.
Zhang X. (ed.) Phenology and climate change. Intech, 2012. 320 p.