Вісник Уманського національного університету садівництва

ЗБЕРЕЖЕНІСТЬ ПЛОДІВ ОЖИНИ ЗА ПІСЛЯЗБИРАЛЬНОЇ ОБРОБКИ ХІТОЗАНОМ

А. Г. Благополучна, Н. О. Ляховська — Thu, 18 Apr 2024 00:00:00 +0300

Ожина популярна в усьому світі завдяки смаку, поживним властивостям і високому вмісту сполук, які сприятливо впливають на здоров’я людини. Однак тонкі покривні тканини плодів викликають витік соку, прискорене гниття, а також робить їх сприйнятливими до механічних пошкоджень, що може скоротити термін їх зберігання. Через недовговічність плодів ожини після збору врожаю науковцями було вивчено нові методи зберігання, такі як охолодження та нанесення харчових покриттів, щоб продовжити термін служби після збору врожаю та зберегти якість плодів. Нині момент холодне зберігання є основним способом продовження терміну зберігання плодів ожини. До нього також застосовують технологію нанесення їстівних покриттів на поверхню плодів. Використання покриттів для формування напівпроникних бар’єрів, які збільшують якість плодів, спрямоване на зменшення газообміну та сповільнення біохімічних процесів. Для дослідження дії хітозану, як їстівного покриття плоди ожини збирали у споживчій стадії стиглості, досліджували їх фізичні, фізико-хімічні та органолептичні властивості після чого проводили обробку з наступним закладанням на зберігання. Плоди обробляли розчинами хітозану трьох концентрацій (0,1%; 0,2%; 0,3%) шляхом повного зануренням на 1 хв. Оброблені плоди залишали до повного висихання. Сухі оброблені плоди і контроль зважували і поміщали у перфоровані пластикові (РЕТ) контейнери місткістю 500 г і зберігали у холодильній камері за температури 0 +2°С. За контроль вважали плоди без обробки. Встановлено, що післязбиральна обробка плодів ожини розчином хітозану сприяла кращій їх збереженості порівняно з контролем, що доводить ефективність її застосування. Попередня обробка плодів ожини хітозаном сповільнила втрати сухих розчинних речовин на 0,2–0,9%, а органічних кислот на 0,04–0,12% від контролю.

ЗБЕРІГАННЯ НАСІННЯ ГІРЧИЦІ ЗАЛЕЖНО ВІД ТЕМПЕРАТУРИ ПОВІТРЯ ТА СОРТОВИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ

І. І. Миколайко — Thu, 18 Apr 2024 00:00:00 +0300

Проаналізовано вплив терміну зберігання насіння гірчиці в герметичній тарі на його якість залежно від температури повітря 18–20°С і 5–6°С та сортових особливостей. З’ясовано, що в середньому за сортами при зберіганні насіння упродовж одного року як за температури повітря 18–20°С, так і за 5–6°С, енергія проростання та схожість його не знижувалися і були такими як в контролі – до закладання досліду. За зберігання упродовж двох та трьох років за температури повітря 18–20°С енергія та схожість насіння достовірно знизилися, порівняно з контролем, причому інтенсивніше знижувалася енергія проростання, ніж схожість. За три роки зберігання енергія проростання зменшилася на 8%, схожість – на 5%. Водночас за зберігання насіння гірчиці за температури повітря 5–6°С його якість – енергія проростання і схожість не втрачалися упродовж трьох років, а спостерігалася лише тенденція їх зменшення. Аналіз якості насіння за зберігання при температурі 18–20 та 5–6°С залежно від сортових особливостей виявлено, що упродовж першого року достовірного зниження енергії проростання не виявлено усіх сортів, спостерігалася лише тенденція зменшення показника за зберігання при температурі 18–20°С. За зберігання при температурі повітря 18–20°С на третій рік енергія проростання достовірно зменшилася по всіх сортах. Найбільше зниження (на 9%) цього показника порівняно з контролем було в насіння сорту Царівна Півночі, Аріадна та Підпечерецька, найменше (на 7%) – в сорту Ослава. Тривале зберігання насіння гірчиці доцільно проводити за понижених температур. Встановлено, що найбільший вплив на енергію проростання та схожість насіння гірчиці мав фактор «умови зберігання», відповідно – 51,2% та 42,7% та «термін зберігання», відповідно – 20,1% та 23,9%. Значним був вплив взаємодії факторів «умови зберігання – термін зберігання», який становив для енергії проростання 14,2%, схожості – 14,0%. Вплив інших факторів та їх взаємодія були незначними.

ФОРМУВАННЯ ЯКОСТІ НЕКРІПЛЕНИХ ВИНОМАТЕРІАЛІВ З ГРУШ, ВИШЕНЬ, ЧОРНОЇ СМОРОДИНИ І АГРУСУ ЗА КРАФТОВИМИ ТЕХНОЛОГІЯМИ

Thu, 18 Apr 2024 00:00:00 +0300

Досліджено плодоягідну сировину для виготовлення некріплених виноматеріалів у 2021 і 2023 роках: плоди груші сорту Конференція, вишні сорту Зустріч, чорної смородини сорту Аметист, аґрусу сорту Красень, вирощених в умовах Центрального Лісостепу України. Плоди, залежно від виду істотно відрізнялися за вмістом цукрів і титрованих кислот. Натуральні соки з плодів груші мали високий вміст цукрів 142–150 г/дм3 за низького вмісту титрованих кислот – 2,2–2,7 г/дм3. У натуральних соках з вишні масова концентрація титрованих кислот – 9,8–10,2 г/дм3, чорної смородини – 24–28, аґрусу – 16–18 г/дм3. Для нормалізації соків, за масовою концентрацією титрованих кислот, натуральні соки з груш концентрували, соки з плодів вишні придатні для приготування сусел. До соків додавали розраховану кількість цукру і 10% плодів після видалення кісточки, сусло пастеризували і охолоджували. Натуральні соки з чорної смородини і аґрусу потребували зниження масової концентрації титрованих кислот у суслах до бродіння – до рівня не вище 9,5 г/дм3. За визначеного виходу соку з плодів, розраховували необхідну кількість питної води і цукру. Воду доводили до кипіння, додавали цукор і плоди, сусла пастеризували: температуру доводили до 85˚С витримували 3 хв, охолоджували. Сусла зброджували з плодами із застосуванням регенерованих дріжджів раси ЕС-1118 в кількості 2,5 г/дал за температури в приміщенні 18–24˚С. Масова концентрація цукрів у суслах до бродіння: з груш і аґрусу – 255 г/дм3, вишневих – 280, чорносмородинових 249 г/дм3. Об’ємна частка етилового спирту у грушевому виноматеріалі складала: 14,6 – 14,8%, вишневому – 16,0 – 16,5, чорносмородиновому – 14,4 – 14,5, аґрусовому – 14,3 – 14,9%; масова концентрація залишкових цукрів в межах 3–12 г/дм3; титрованих кислот – у грушевих виноматеріалах 4,5–5,6, у решти – 7,2–8,7; летких кислот, не вище 0,9; залишковий екстракт високий, 26,6–50,8 г/дм3. За фізико-хімічними показниками виноматеріали з груш можуть бути використані для приготування некріплених купажних вин, решта – сортових і купажних. У некріплених виноматеріалах збереглися фенольні речовини і аскорбінова кислота сировини. У натуральних соках з груш масова концентрація фенольних речовин становила 420–650 мг/дм3, аскорбінової кислоти – 102–130 мг/дм3, збереженість у виноматеріалах по відношенню до вмісту у натуральних соках відповідно – 109 і 103%; у натуральних соках з плодів вишні масова концентрація фенольних речовин – 2400–2950 мг/дм3 і аскорбінової кислоти – 300–345 мг/дм3, збереженість у виноматеріалах – відповідно 80 і 70%; у натуральних соках з чорної смородини масова концентрація фенольних речовин складала 7800–9050 мг/дм3 і аскорбінової кислоти 1400–1500 мг/дм3, збереженість у виноматеріалах – відповідно 26 і 22%; у натуральних соках з аґрусу масова концентрація фенольних речовин мала у своєму складі 2850–3900 мг/дм3 і аскорбінової кислоти 520–680 мг/дм3, збереженість у виноматеріалах – відповідно 34 і 36%. Підтверджено, що за вищого вмісту біологічно активних речовин у сировині, їхні втрати більші під час переробки, але вміст у виноматеріалах вищий.

ЗАСТОСУВАННЯ ЕЛЕКТРОФІЗИЧНИХ МЕТОДІВ ОБРОБКИ ХАРЧОВОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ В СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЯХ, УСТАНОВКАХ ТА ПРИСТРОЯХ

А. О. Шевченко, С. В. Прасол, Б. В. Михайлов, І. Г. Бабанов, О. І. Бабанова — Thu, 18 Apr 2024 00:00:00 +0300

У статті наведено аналіз застосування електрофізичних методів обробки харчової рослинної сировини в сучасних технологіях, установках та пристроях. Встановлено, що серед електрофізичних методів надвисокочастотна (НВЧ) обробка та електроконтактне нагрівання (ЕКН) є перспективними електрофізичними методами, які можуть вдосконалити процеси жарення, замочування, сушіння та концентрування. Отримання комплексів даних з метою оптимізації методів з ЕКН та НВЧ вимагає впровадження технічних засобів для проведення експериментальних досліджень, що передбачає розробку сучасних лабораторних установок. Розроблено установку для вивчення процесів НВЧ-концентрування та НВЧ-сушіння харчової рослинної сировини за умов вакуумування з перемішуванням. Визначено ефект скорочення тривалості досліджуваних процесів, що виникає внаслідок здійснення перемішування сировини під час НВЧ-обробки. На підставі цього розроблено установку для концентрування (сушіння) харчових систем з використанням НВЧ-нагріву і вакуумування. Для вивчення процесів жарення з ЕКН розроблено установку, що дозволяє здійснювати процеси різним за типом, формою та частотою електричного струму; а також установку для комбінованого жарення. За допомогою цих установок досліджено зміну температури зразків із фаршевих мас на основі рослинної сировини під час їх обробки методом ЕКН та комбінування різних способів нагрівання. При цьому відзначається суттєве зменшення нерівномірності температурного поля за об’ємом зразка, що є перевагою порівняно з традиційними способами нагрівання. Більш інтенсивне нагрівання здійснюється комбінованим способом жарення з ЕКН. На підставі проведених досліджень розроблено багатофункційний пристрій теплової обробки харчових продуктів ПТО-0,1. Розроблено установку для дослідження замочування квасолі за умов теплового методу з ЕКН. Вона дозволяє досліджувати процес замочування бобів квасолі холодним способом, гарячим способом з нагріванням теплопередачею та гарячим способом з ЕКН. Доведено, що найменш енерговитратним, але тривалим є холодний метод. Для гарячого методу, що є ефективним для енергозбереження та зменшення тривалості, доцільним є застосування замочування за умов ЕКН.

НАСІННЄВА ПРОДУКТИВНІСТЬ СОРТІВ ВІГНИ СПАРЖЕВОЇ (VІGNА UNGUІCULАTА (L.) WАLP. SUBSP. SЕSQUІPЕDАLІS (L.) VЕRD.)

І. М. Бобось, О. О. Комар — Thu, 18 Apr 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена визначенню впливу густоти рослин на насіннєву продуктивність вігни спаржевої, що дозволить удосконалити технологію вирощування культури та розширить видове різноманіття бобових рослин і підвищить забезпечення споживачів дешевим легкодоступним білком. Представлені результати досліджень схем висіву рослин: 70 × 10 (143 тис. шт./га), 70 × 25 (57 тис. шт./га), 70 × 40 (36 тис. шт./га), 70 × 50 см (29 тис. шт. рослин/га) на сортах кущової вігни спаржевої Кафедральна (Україна) та У-Тя-Контоу (Китай). На продуктивність і середню врожайність сухого насіння суттєво впливала густота рослин, оскільки в процесі життєдіяльності між рослинами постійно відбувалась конкуренція за вологу, світло й поживні речовини. Встановлено, що рослини кущових сортів вігни спаржевої мали широкий діапазон мінливості за морфологічними і господарсько-цінними ознаками, що впливало на їхню насіннєву продуктивність. Високою продуктивністю сухого насіння відзначилися сорти У-тя-Контоу та Кафедральна за густоти рослин 29 тис. шт./га з масою 1000 насінин 196–209 г. Одночасно загущення рослин впливало на вищу урожайність стиглого насіння, яка більшою виявлена за густоти 143 тис. шт./га і становила для сортів У-тя-Контоу 2,5 т/га, Кафедральна – 2,6 т/га з масою 1000 насінин 182–190 г. Виявлено прямий сильний зв’язок між густотою рослин та урожайністю стиглого насіння (r=0,96; 0,97), кількістю насінин у бобі (r=0,91; 0,95) та зворотний сильний зв’язок із масою 1000 насінин (r=-0,85; -0,93) і продуктивністю стиглого насіння однієї рослини (r=-0,98). За результатами рівнянь регресії встановлено, що збільшення густоти рослин на 10 тис. шт. сприяло зменшенню продуктивності стиглого насіння однієї рослини на 1,3 г для сорту У-тя-Контоу та на 1,2 г для сорту Кафедральна та збільшенню урожайності стиглого насіння відповідно на 0,1 т/га для обох сортів.

СВІТОВЕ ВИРОБНИЦТВО Й СОРТОВІ РЕСУРСИ ДИНІ ЗВИЧАЙНОЇ (CUCUMIS MELO L.) В УКРАЇНІ

О. О. Бурковецький — Thu, 18 Apr 2024 00:00:00 +0300

Сьогоденним завданням сільського господарства є забезпечення населення України якісними продуктами харчування. Будь-яка агротехнологія вирощування овочевої культури використовує в своїй основі певний сорт або гібрид. Сортові ресурси є одним з головних пріоритетів держави. Вони являють собою продукт інтелектуальної діяльності значної частини суспільства – селекціонерів, екологів, сортовипробовувачів. Цей сортимент в овочівництві дуже різноманітний. Тому, що б вірно підібрати сорт до вирощування й задовільнити вимоги виробництва ми провели аналітичні дослідження, що здійснено на основі огляду літературних джерел. У статті проаналізовано світовий ринок виробництва плодів дині та її сортові ресурси й напрями їх використання в Україні. Висвітлено результати загальносвітових площ вирощування (1,077 млн. га) за країнами, валове виробництво (28,617 млн. т), середню врожайність – 25,1 т/га, у світі та за країнами-виробниками – від 6,3 т/га до 57,6 т/га, що вказує на потребу в доборі сортів і гібридів для підвищення ефективності технології вирощування та використання біокліматичних ресурсів України для забезпечення галузі баштанництва. Проаналізовано ринок вартості експорту й імпорту за країнами, де виявлено, що найбільший дохід від експорту дині отримує Іспанія – 867,3 млн. дол. США, Мексика – 374,8 млн. дол. США та Нідерланди – 280,9 млн. дол. США, а найбільші затрати на імпорт продукції несуть Сполучені Штати Америки – 761,9 млн. дол. США, Німеччина – 507,3 млн. дол. США, Франція – 342,8 млн. дол. США та Нідерланди – 313,5 млн. дол. США. У результаті досліджень виявлено, що Нідерланди є найбільшим імпортером насіння в Україну, що також підтверджує їх значний експорт плодів дині на світовий ринок. Аналіз сортових ресурсів дині в Україні показав, що більша частка, а саме 76% сортів і гібридів іноземної селекції, в той час, як вітчизняної лише 26%. Серед загального числа сортів й гібридів дині переважають ранньостиглі, рекомендовані для Лісостепу, що зумовлено змінами умов клімату.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ЕЛЕМЕНТІВ ПРОДУКТИВНОСТІ САМОЗАПИЛЕНИХ ЛІНІЙ КУКУРУДЗИ ЗАРОДКОВОЇ ПЛАЗМИ BSSS ЗА ВПЛИВУ ГУСТОТИ СТЕБЛОСТОЮ РОСЛИН І ПОГОДНИ Х УМОВ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Б. В. Дзюбецький, Н. В. Пазюк — Thu, 18 Apr 2024 00:00:00 +0300

Актуальність досліджень полягає у виділенні самозапилених ліній кукурудзи (Zea mays) гетерозисної групи BSSS, в необхідності розширення генофонду одного із основних компонентів сучасних гібридів, адаптованих до умов Північно- го Степу України, стійких до несприятливих чинників навколишнього середовища, генофонд яких поки що незначний. Метою досліджень була оцінка самозапилених ліній зародкової плазми BSSS за основними елементами врожайності «кількість зерен в качані» та «маса тисячі зерен» для подальшого включення їх в селекційні програми. Матеріали і методи. Оцінку елементів врожайності 25 самозапилених ліній кукурудзи геноплазми BSSS проводили із застосуванням математично-статистичних методів визначення достовірності результатів та показників варіабельності ознак. При їх вивченні отримано інформацію про прояви стабільності реакції ліній на зміну екоградієнтів. Результати. В роботі наведено результати дослідження, щодо особливостей реакції 25 самозапилених ліній кукурудзи плазми Рейд на погодні умови років досліджень і густоту стеблостою рослин відносно показників «кількість зерен в качані» та «маса тисячі зерен». Встановлено, що вихідні лінії виявили значну диференціацію в реакції вказаних ознак на різні умови вирощування. Досліджено, що найбільший вплив на прояв ознак «кількість зерен в ряду» мали погодні умови років досліджень і в меншій мірі – густота стеблостою рослин. Зокрема, кількість зерен в качані в ліній знизилася в середньому на 91,0 шт (33,2%) в порівнянні з середньопопуляційним значенням цієї ознаки в 2021 р. Нестача вологи в критичний період особливо негативно вплинула на лінії СДМ33, СДМ29А, СДМ46, які знизили кількість зерен в качані за густоти 50 тис. рослин/га на 145,8; 168,0 і 86,1 шт (50,2; 46,0 і 50,4%) відповідно порівняно з 2021 р.. Стабільнішими щодо цього показника виявились лінії ДК239 МВ і СДМ2А; у яких за густоти стеблостою 50 тис. рослин/га кількість зерен в качані була меншою лише на 8,7 і 9,3% відповідно. Найбільшу цінність мають лінії, в яких поєднуються добра озерненність з високою масою тисячі зерен. Виділено самозапилені лінії кукурудзи, які за два роки досліджень за різних густот стеблостою рослин характеризувалися стабільнішими значеннями елементів продуктивності (СДМ15, СДМ2А, СДМ96, МС2439 і СДМ84-35) та включено в програму створення посухостійких гібридів. Виявлено збільшення МТЗ при погіршенні умов в деяких ліній, що пов’язано зі зменшенням числа зерен на качані – череззерницю, яка призводить до того, що зернівки на качані мають більше простору, більше живлення і за рахунок цього більше виповнені. Висновки. Виділено лінії кукурудзи СДМ15, СДМ2А, СДМ96, МС2439 і СДМ84-35 з високим рівнем стабільності ознак, що будуть включені в селекційні програми створення гібридів, адаптованих до умов Північного Степу України.

ВПЛИВ СТРОКІВ СІВБИ НА УРОЖАЙНІСТЬ ЗЕРНА ГОРОХУ ОВОЧЕВОГО ЗА ОРГАНІЧНОГО ВИРОЩУВАННЯ

І. І. Паламарчук — Thu, 18 Apr 2024 00:00:00 +0300

Дослідженнями виявлено вплив строків сівби насіння гороху овочевого на ріст, розвиток та врожайність рослин. Найбільш оптимальним за даними досліджень виявився строк сівби друга декада березня. Кількість листків за даного строку сівби складала – 12,8 шт/рослину (фаза бутонізації), що на 0,8 шт/рослину більше відносно контрольного варіанту. Висота рослин склала 49,2 см, що на 3,0 см більше за контроль. У фази цвітіння та наливу зерна найбільшу кількість листків та висоту рослин відмічено за сівби у другу декаду березня, де приріст відносно контролю склав 0,5 і 2,0 шт/рослину та 3,4 і 7,6 см. Збільшення даних показників було на рівні 3,0 і 11,7% та 6,0 і 11,5% більше відносно показників контрольного варіанту. Найменшу кількість листків та висоту рослин відмічено за сівби у другу декаду квітня по усіх фазах росту та розвитку рослин гороху овочевого. Фенологічні спостереження показали, що строки сівби впливають на тривалість міжфазних періодів гороху овочевого. Так, період, «сходи – цвітіння» тривалішим був за строку сівби ІІ декада березня, що відповідно на 2 доби триваліший відносно контрольного варіанту та на 11 діб – порівняно з більш пізнім строком сівби (ІІ декада квітня). Довший вегетаційний період був за сівби у ІІ декаді березня і становив 51 добу, що на 9 діб триваліший від строку сівби ІІ декада квітня. За сівби у ІІ декаді березня кількість бобів на одній рослині становила 8,5 шт, що на 0,6 шт більше строку сівби ІІІ декада березня (контроль). Приріст кількості насінин за строку сівби ІІ декада березня становила 7,0 шт./рослину, маси зерна становив – 1,7 шт./рослину, а приріст маси 1000 насінин 15,0 г. Строк сівби ІІ декада березня забезпечив найбільшу врожайність гороху овочевого де приріст відносно контролю склав 1,4 т/га.

ВПЛИВ ПРОСТОРОВОЇ НЕОДНОРІДНОСТІ АГРОФІЗИЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ҐРУНТІВ НА ВРОЖАЙНІСТЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

І. В. Пліско, К. Ю. Романчук, К. М. Куцова — Thu, 18 Apr 2024 00:00:00 +0300

У статті висвітлені питання впливу просторової неоднорідності агрофізичних властивостей орного шару ґрунтів (структурного складу, твердості та щільності будови) на врожайність пшениці озимої та соняшнику на прикладі територіального об’єкту, розташованого в Лівобережному Лісостепу України. Метою роботи було оцінити взаємозв’язки між агрофізичними властивостями ґрунтів та врожайністю культур за допомогою методів кореляційно-регресійного аналізу даних. У результаті досліджень встановлено, що неоднорідність врожаю вирощуваних сільськогосподарських культур значною мірою визначалася неоднорідністю досліджених агрофізичних властивостей орних ґрунтів: найбільшою неоднорідністю характеризувався вміст брилистої фракції (часточок розміром >10 мм)(коефіцієнт варіації (Кv) дорівнював 0,33) та вміст пилуватої фракції (часточок розміром <0,25 мм) (Кv= 0,42). Показник твердості досліджених ґрунтів у межах об’єкту змінювався в межах від 8,8 до 14,3 кгс/см2 та не перевищував значення припустимих параметрів для проростання та розвитку більшості сільськогосподарських культур. За період досліджень щільність будови варіювала в межах від 1,20 до 1,45 г/см3. Встановлено, що найгірші показники агрофізичних параметрів зафіксовано у тих частинах територіального об’єкту, де ґрунтовий покрив представлено ясно-сірими та сірими опідзоленими слабо-та-середньозмитими важкосуглинковими та легкоглинистими ґрунтами, де саме і фіксується зниження врожайності вирощуваних культур. У ході досліджень оцінено значущість взаємозв’язків між окремими дослідженими показниками та врожайністю культур, а також їх кореляцію між собою. Відмічено середню кореляцію між урожайністю озимої пшениці та вмістом агрономічно цінних агрегатів (часточок розміром 10-0,25 мм) та твердістю у шарі 0-10 см. У посівах соняшника найбільша кореляція спостерігалась між вмістом брилистої фракції та вмістом агрономічно цінних агрегатів. Розрахунок множинних регресійних моделей підтвердив, що урожайність вирощуваних культур на 71% та 59% відповідно для пшениці озимої (коефіцієнт множинної кореляції (r) дорівнював 0,84) та соняшника (r=0,77) пояснювався сумісним впливом досліджених агрофізичних показників орних ґрунтів.

АГРОБІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИНОГРАДУ ПРИ РІЗНИХ ПАРАМЕТРАХ ЩІЛЬНОСТІ НАСАДЖЕНЬ

А. В. Штірбу — Thu, 18 Apr 2024 00:00:00 +0300

Проведено дослідження агробіологічних особливостей технічних сортів винограду нової селекції при різних параметрах щільності шпалерно-рядових насаджень в природних умовах Причорноморської низовини. Упродовж 2021–2023 років двофакторним дослідом 2×2 вивчено дію двох варіантів щільності насаджень (2 222 кущів/га; 4 000 кущів/га) на рівні навантаження кущів пагонами, показники маси та якості врожаю двох різних сортів винограду Ароматний та Загрей (Vitis vinifera L.). У процесі виконання науково-дослідних робіт використаний основний – польовий метод агрономічного дослідження, а також загальноприйняті прийоми – спостереження, експеримент та статистична обробка даних. Встановлено, що в умовах вегетаційних періодів 2021–2023 рр. збільшення щільності насаджень до 4 000 кущів/га, у порівнянні з еталоном, зменшує норму навантаження пагонами у перерахунку на кущ на 19,4–29,5%, масу врожаю з куща на 28,6–29,9% незалежно від сорту. Але, на одиницю площі ділянки під насадженнями сорту Ароматний норма навантаження збільшується на 45,0%, сорту Загрей – на 27,4%. Також підвищується урожайність виноградників на 26,8–32,5%, до рівнів 10,2 т/га сорту Ароматний, 18,8 т/га – Загрей в культурі без зрошення. На період збору врожаю масова концентрація цукрів у суслі винограду сорту Ароматний в середньому дорівнює 157,7 г/дм3, сорту Загрей – 169,3 г/дм3 на еталонних варіантах. Підвищення щільності насаджень збільшує масову концентрацію цукрів у суслі в середньому на 7,1–29,8% або на 12,0–47,0 г/дм3 відповідно. Біологічна продуктивність сорту Ароматний середня, на пагонах формується маса врожаю в середньому 141–145 г/пагін, сорту Загрей дуже висока – 248–253 г/пагін незалежно від щільності насаджень. Агробіологічною основою формування врожаю рослин культурного винограду Vitis vinifera L. є рівні навантаження пагонами на одиниці площі під насадженнями та продуктивності пагонів. Під час культивування винограду на території Причорноморської низовини підвищення щільності шпалерно-рядових насаджень до 4 000 кущів/га може розглядатися як фактор збільшення рівнів навантаження пагонами та врожайності, особливо сорту Загрей з дуже високою продуктивністю пагонів.

РОЗРОБКА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ГОСПОДАРСЬКОГО ПЛАНУ ДЛЯ СТВОРЕННЯ ПОСТІЙНОГО ДЕКОРАТИВНОГО РОЗСАДНИКА В УМОВАХ ФІЛІЇ «ЛЕБЕДИНСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» ДП «ЛІСИ УКРАЇНИ»

О. М. Осьмачко, О. М. Бакуменко, Т. І. Мельник, А. В. Мельник, Л. В. Крючко — Thu, 18 Apr 2024 00:00:00 +0300

В Україні розсадницький бізнес володіє значним потенціалом для зростання. Сприятливі природні умови, державна підтримка та впровадження інноваційних технологій роблять цю галузь перспективним напрямком розвитку української економіки. В статті вивчено кращі практики та досвід роботи успішних розсадників. Проведено аналіз асортименту декоративних рослин, що вирощуються в Україні та за кордоном. Вивчено сучасні технології вирощування та сприятливі кліматичні умови для вирощування декоративних рослин. В рамках дослідження була проведена оцінка придатності регіону для створення декоративного розсадника. Дослідження охопили: ґрунтовий склад, рельєф, кліматичні особливості району розташування. Проведено аналіз доступності земельних ділянок з урахуванням їх розташування. Було проаналізовано економіку району з метою визначення доцільності та перспективності створення розсадника. На основі методичних рекомендацій розраховані площі посівного, декоративного та маточного відділень. У посівному відділені заплановано вирощувати сіянці липи крупнолистої, згідно планового завдання нам необхідно виростити 990 тисяч штук за підрахунками загальна площа посівного відділення становитиме 6,8 га. У деревній шкілці декоративного відділення заплановано посадити саджанці туї східної п’ятнадцять тисяч штук, для цього необхідна площа 2,58 га. У плодовій шкілці будуть висаджені саджанці груші звичайної на площі 3,06 га. Маточне відділення займе площу 0,175 га, де вирощуватиметься вейгела квітуча. Визначено площі виробничої та допоміжної частин, яка відповідно становила 12,6 та 6,2 га. Загальна площа розсадника складатиме 18,8 га. Також нами було розроблено детальний організаційно-господарський план розсадника, сівозміни для посівного відділення, декоративної та плодової шкілок, системи обробітку ґрунту. Цей план стане основою для успішного створення та функціонування декоративного розсадника.

СТАН ПІДЛІСКУ ТА ПРИРОДНОГО ПОНОВЛЕННЯ В РЕКРЕАЦІЙНО-ОЗДОРОВЧИХ ЛІСАХ МІСТА ЛЬВОВА

І. В. Шукель, Л. В. Глоговський — Thu, 18 Apr 2024 00:00:00 +0300

Викладено результати аналізу живого надґрунтового покриву, підліску та підросту у рекреаційно-оздоровчих лісах міста Львова при дослідженні лісів Борщовицького лісництва. Дослідження проведено в дубово-соснових насадженнях 50 річного віку, як одних з найбільш відвідуваних при відпочинку протягом вегетаційного періоду 2023 року в зонах масового, помірного та слабкого відвідування. Насадження знаходяться на ІІІ-й, ІІ-й та І-й стадії рекреаційної дигресії відповідно. Дослідження підліску та підросту проведено на 75 облікових майданчиків площею 300 м2. У живому надґрунтовому покриві ідентифіковано відповідно 15, 16 та 21 видів трав, чагарничків та мохів. У підліску ідентифіковано від 2 до 6 видів, де в зоні масового та слабкого відвідування панівною висотою є група «до 0,25 м». В зоні слабкого відвідування панування рослин такої висотної групи обумовлено зімкнутістю верхніх ярусів. Підріст формується із Pinus sylvestris L., Quercus robur L., Quercus rubra L., Betula pendula Roth., Prunus avium L., Fraxinus excelsior L., Carpinus betulus L., Acer platanoides L., та Pyrus communis L. В зонах масового та помірного відпочинку панує підріст вікової групи 1-2 роки, а контролі – 5–7 років. Зустрічність відповідно становить 0,9, 0,8 та 0,7. На якість природного поновлення впливають лісорослинні умови, зімкнутість верхнього намету та інтенсивність рекреаційного використання. Природне поновлення оцінюється для зони масового та помірного відпочинку як «недостатнє», а контролю «незадовільне». Підвищення ефективності лісовідновного процесу передбачає: тимчасове огородження лісових ділянок критичного стану, на період відновлення; перенаправлення рекреантів на більш стійкі ділянки; зниження відносної повноти деревостанів до 0,7–0,6 та проведення моніторингу в рекреаційно-оздоровчих лісах. Отримані дані свідчать що свіжі лісорослинні умови є більш сприятливими для успішного природного поновлення.